Особливості менструальних та гормональних порушень у жінок з ожирінням

Ожиріння є важливою медико-соціальною проблемою. Останнім часом важлива роль у виникненні репродуктивних порушень у жінок з ожирінням відводиться інсулінорезистентності, недостатньо вивчена роль лептину в розвитку менструальної дисфункції. Лептин виробляється спеціальними клітинами жирової тканини – адипоцитами. Основна біологічна функція полягає в регуляції енергетичного обміну, як наслідок, маси тіла.  Підвищений рівень лептину впливає на серцево-судинну систему і знижує еластичність судин, також може сприяти тромбоутворенню, в результаті – інсульту. Не можна недооцінювати віддалені наслідки хронічної ановуляції, тривале існування якої підвищує ризик розвитку раку ендометрія і молочних залоз, серцево-судинної патології, цукрового діабету, метаболічного синдрому.

Мета дослідження. Визначити частоту та особливості менструальних порушень у жінок з ожирінням на тлі інсулінорезистентності та зв’язок з концентрацією лептину.

Для реалізації поставленої мети нами обстежена 31 жінка в ЖК МКПБ№2. Діагноз хронічної ановуляції констатовано при монофазній базальній температурі, концентрації прогестерону за 7-10 днів до менструації нижче 16 нмоль/л. Найбільш доступними методиками виявлення інсулінорезистентності вважаються визначення індексу маси тіла (ІМТ) і типу розподілу жирової тканини (відношення окружності талії до окружності стегон), відповідь на ендогенний інсулін після стандартного навантаження глюкозою.

Усім пацієнткам проведений стандартний тест на толерантність до глюкози. Кров брали натще, через 1 і 2 год після прийому 75 г глюкози.

Порушення толерантності до глюкози виявлено у 17 (54,8%) з 31 па¬ці-єн¬ток з гіперандрогенією. Для подальшого обстеження пацієнтки були розділені на дві групи: 1-а група – з нормальною толерантністю до глю¬ко¬зи, 2-а група – з порушеною толерантністю до глюкози.

Ожиріння в пубертатному періоді було встановлено у 11 (35,5%) хворих, з них у 7 (63,6%) було порушення менструальної функції (ПМФ). У 11 (35,5%) жінок максимальне збільшення маси тіла спостерігалося в перші 2 роки після пологів  і становило в середньому 21,8 ± 1,7 кг, з них у 8 (72,7%) – ПМФ. Аліментарно-конституційне ожиріння було у 9 (29%) обстежених, середня прибавка ваги – 25,0 ± 2,43 кг протягом 3-6 років, з них у 9 (100%) – ПМФ.

Вік появи менархе у пацієнток був різний. Однак у пацієнток 2-ї групи вони мали ановуляторний характер. Причому, у 11 (78,6%) жінок з 2-ї групи вагітність була індукованою. У 3 (21,4%) – ановуляторна опсоменорея, у 6 (42,9%) – вторинна аменорея. Тривалість порушень менструального циклу на час обстеження коливалась від 7 до 18 років.

Менструальні розлади проявлялися переважно у вигляді олігоменореї – у 42 (76,4%) пацієнток. Аменорея була встановлена у 13 (23,6%) жінок, у 6 з них періоди аменореї змінювалися поліменореєю. У групі пацієнток з порушенням менструального циклу рівень лептину був значно вище – 56,1 ± 7,5 нг / мл, ніж в 1-й групі – 35,1 ± 8,38 нг / мл, p <0,05. Медіана рівня лептину склала у жінок з абдомінальним ожирінням 42,0 (22-60) нг / мл, що майже в 4 рази перевищувало верхню межу лабораторної норми (11,09 нг / мл). Виявлено тісну кореляційну залежність рівня лептину з абдомінальним ожирінням за показником обводу талії (r=0,46; p=0,005).

Нами встановлено, що рівень лептину достовірно залежить від обводу талії та наявності абдомінального ожиріння, що суперечить літературним даним щодо відсутності впливу абдомінального жиру на розвиток гіперлептинемії та лептинорезистентності. Очевидно, що основну роль у формуванні інсулінорезистентності відіграє характер розподілу жирової тканини. Ожиріння за чоловічим типом (вісцеральне ожиріння) характеризується накопиченням жиру в передній стінці живота і мезентерії внутрішніх органів. Цей жир більш чутливий до катехоламінів та менш чутливий до інсуліну.

(No Ratings Yet)

Comments: 0