Тонзиліт
Опис тонзиліту і його класифікація
Тонзиліт – це патологічний запальний процес. Він вражає піднебінні мигдалини в той момент, коли імунітет організму знижений і не може боротися з вірусами і бактеріями. Запалення вражає не тільки мигдалини, але і регіональні тканини, лімфовузли. Слизова оболонка набрякає, червоніє, що викликає больові відчуття під час розмови, ковтання.
Гострий тонзиліт або ангіна – це первинне запалення і триває воно від 3 до 7 днів. Етіологія даної форми пов’язана з іншими вже існуючими хворобами. Найчастіше розвивається гостра ангіна на тлі мононуклеозу, скарлатини, дифтерії, черевного тифу, каріозних уражень зубів і інших інфекційних хвороб. Залежно від клінічної картини виділяють кілька варіантів хвороби – катаральна, фолікулярна, лакунарна, фібринозна, флегмонозная, герпетична, виразково-пленчатая. Загострення ангіни діагностується при зниженні імунітету, на тлі ГРВІ, інших вірусних і бактеріальних станах.
Хронічний тонзиліт – тривалий запальний процес з рецидивами. У компенсованій стадії хронічний тонзиліт симптоматично себе не проявляє, весь цей період бар’єрна функція мигдаликів не порушена. При декомпенсованій стадії ангіна “повторюється” часто і призводить до патологій вух, пазух носа, нирок, серця.
Класифікація хронічного тонзиліту проводиться по локалізації:
- лакунарний – вражені лакуни мигдалин;
- лакунарний-паренхіматозний – вражені лакуни і Лімфаденоїдні тканини мигдалин;
- флегмонозний – запалені лімфаденоїдні тканини піднебінних мигдалин;
- склеротичний – патологічне розростання сполучних тканин в мигдалинах і заміщення регіональних тканин.
Можливі причини виникнення
Більше 50% випадків тонзиліту має інфекційну етіологію:
- бактерії – стрептококи, пневмококи;
- віруси – вірус герпесу, ентеровірус Коксакі, аденовірус;
- спирохета Венсана;
- кандідо-гриби.
Факторами для хронічного тонзиліту є:
- гіпоплазія лімфоїдних тканин;
- хронічні запалення ЛОР-органів;
- зниження місцевого і загального імунітету;
- травми горла, викликані термічними, хімічними або механічними подразниками;
- авітаміноз;
- переохолодження;
- тютюнопаління;
- безконтрольний прийом гормональних препаратів;
- спадкова схильність.
Симптоми і діагностика на різних стадіях
Гострий тонзиліт розвивається стрімко: інкубаційний період його триває від 12 до 48 годин, а потім клінічна картина стає явною:
- підвищується температура тіла;
- біль в горлі при ковтанні, відчуття стороннього тіла, ком у горлі;
- осиплість;
- запалення регіонарних лімфовузлів;
- інтоксикація – біль в м’язах, головний біль, озноб, загальна слабкість.
Загострення хронічного тонзиліту характеризується такими симптомами:
- сухість, печіння, поколювання в області мигдалин;
- біль і дискомфорт в горлі, яке посилюється при ковтанні, розмові;
- підвищення температури тіла до 40С;
- сухий кашель;
- збільшення лімфовузлів;
- нудота, блювота, діарея;
- погіршення загального стану – слабкість, пітливість, втомлюваність, зниження або повна відсутність працездатності.
Диференціальна діагностика тонзиліту необхідна, щоб виключити ГРВІ (біль в горлі) і аденовірусні захворювання (збільшення лімфовузлів). Для цього призначають розгорнутий аналіз крові.
Разом з анамнезом доктор проводить інструментальне обстеження — фарингоскопію. Для визначення етіології проводить забір матеріалу – гній і слиз з мигдалин. Біоматеріал направляють на ПЛР-аналіз, посів, антигенні тести.
Перебіг хвороби та лікування
У людей з хронічною формою тонзиліту загострення відбувається до 3 разів на рік. Більш часті рецидиви негативно відбиваються на функціональності інших органів і систем. В першу чергу страждають ЛОР-органів: нерідко до тонзиліту приєднується отит, синусит, мастоїдит, менінгіт, пневмонія.
Хронічне запалення мигдалин часто сполучаються з іншими станами:
- нирки – нефрит;
- очі – Хвороба Бехтерева;
- шкіра – псоріаз, екзема, еритема;
- щитовидна залоза – гіпотиреоз;
- колагенози – дерматоміозит, склеродермія, системний червоний вовчак, ревматизм.
Найсерйозніші ускладнення – абсцес глотки з подальшим інфікування всіх органів через кровотік, і гломерулонефрит.
Комплексне лікування тонзиліту призначає і контролює лікар отоларинголог. Мета терапії – впливати на вогнище запалення і причину рецидиву. До загальних рекомендацій відноситься постільний режим, відпочинок, рясне пиття, повноцінне харчування.
Консервативне лікування полягає в промиванні мигдалин, зрошення, інгаляціях, иммуностимуляции і системної антибактеріальної терапії. Такий курс проходять двічі на рік.
Радикальний метод лікування хронічного тонзиліту – видалення мигдалин. Хірургічне лікування призначають, якщо тонзиліт переходить в декомпенсована форму, а мигдалини не виконують свої функції і служать лише вогнищем запалення. Хірургічне видалення буває частковим або повним.
Профілактика тонзиліту
Профілактикою загострення хронічного тонзиліту є:
- санація ротової порожнини;
- своєчасне лікування хвороб ЛОР-органів;
- общегигиенические заходи;
- гігієна будинку і робочого місця;
- виключення факторів, що знижують імунітет.
Дані заходи не виключають рецидиви, але значно знижують їх ризики.