Тонзиліт

Опис тонзиліту і його класифікація

Тонзиліт – це патологічний запальний процес. Він вражає піднебінні мигдалини в той момент, коли імунітет організму знижений і не може боротися з вірусами і бактеріями. Запалення вражає не тільки мигдалини, але і регіональні тканини, лімфовузли. Слизова оболонка набрякає, червоніє, що викликає больові відчуття під час розмови, ковтання. 

Гострий тонзиліт або ангіна – це первинне запалення і триває воно від 3 до 7 днів. Етіологія даної форми пов’язана з іншими вже існуючими хворобами. Найчастіше розвивається гостра ангіна на тлі мононуклеозу, скарлатини, дифтерії, черевного тифу, каріозних уражень зубів і інших інфекційних хвороб. Залежно від клінічної картини виділяють кілька варіантів хвороби – катаральна, фолікулярна, лакунарна, фібринозна, флегмонозная, герпетична, виразково-пленчатая. Загострення ангіни діагностується при зниженні імунітету, на тлі ГРВІ, інших вірусних і бактеріальних станах.

Хронічний тонзиліт – тривалий запальний процес з рецидивами. У компенсованій стадії хронічний тонзиліт симптоматично себе не проявляє, весь цей період бар’єрна функція мигдаликів не порушена. При декомпенсованій стадії ангіна “повторюється” часто і призводить до патологій вух, пазух носа, нирок, серця. 

Класифікація хронічного тонзиліту проводиться по локалізації:

• лакунарний – вражені лакуни мигдалин;
• лакунарний-паренхіматозний – вражені лакуни і Лімфаденоїдні тканини мигдалин;
• флегмонозний – запалені лімфаденоїдні тканини піднебінних мигдалин;
• склеротичний – патологічне розростання сполучних тканин в мигдалинах і заміщення регіональних тканин.

Можливі причини виникнення

Більше 50% випадків тонзиліту має інфекційну етіологію:

• бактерії – стрептококи, пневмококи;
• віруси – вірус герпесу, ентеровірус Коксакі, аденовірус;
• спирохета Венсана;
• кандідо-гриби.

Факторами для хронічного тонзиліту є:

• гіпоплазія лімфоїдних тканин;
• хронічні запалення ЛОР-органів;
• зниження місцевого і загального імунітету;
• травми горла, викликані термічними, хімічними або механічними подразниками;
• авітаміноз;
• переохолодження;
• тютюнопаління;
• безконтрольний прийом гормональних препаратів;
• спадкова схильність.

Симптоми і діагностика на різних стадіях

Гострий тонзиліт розвивається стрімко: інкубаційний період його триває від 12 до 48 годин, а потім клінічна картина стає явною:

• підвищується температура тіла;
• біль в горлі при ковтанні, відчуття стороннього тіла, ком у горлі;
• осиплість;
• запалення регіонарних лімфовузлів;
• інтоксикація – біль в м’язах, головний біль, озноб, загальна слабкість.

Загострення хронічного тонзиліту характеризується такими симптомами:

• сухість, печіння, поколювання в області мигдалин;
• біль і дискомфорт в горлі, яке посилюється при ковтанні, розмові;
• підвищення температури тіла до 40С;
• сухий кашель;
• збільшення лімфовузлів;
• нудота, блювота, діарея;
• погіршення загального стану – слабкість, пітливість, втомлюваність, зниження або повна відсутність працездатності.

Диференціальна діагностика тонзиліту необхідна, щоб виключити ГРВІ (біль в горлі) і аденовірусні захворювання (збільшення лімфовузлів). Для цього призначають розгорнутий аналіз крові.

Разом з анамнезом доктор проводить інструментальне обстеження — фарингоскопію. Для визначення етіології проводить забір матеріалу – гній і слиз з мигдалин. Біоматеріал направляють на ПЛР-аналіз, посів, антигенні тести. 

Перебіг хвороби та лікування

У людей з хронічною формою тонзиліту загострення відбувається до 3 разів на рік. Більш часті рецидиви негативно відбиваються на функціональності інших органів і систем. В першу чергу страждають ЛОР-органів: нерідко до тонзиліту приєднується отит, синусит, мастоїдит, менінгіт, пневмонія. 

Хронічне запалення мигдалин часто сполучаються з іншими станами:

• нирки – нефрит;
• очі – Хвороба Бехтерева;
• шкіра – псоріаз, екзема, еритема;
• щитовидна залоза – гіпотиреоз;
• колагенози – дерматоміозит, склеродермія, системний червоний вовчак, ревматизм.

Найсерйозніші ускладнення – абсцес глотки з подальшим інфікування всіх органів через кровотік, і гломерулонефрит.

Комплексне лікування тонзиліту призначає і контролює лікар отоларинголог. Мета терапії – впливати на вогнище запалення і причину рецидиву. До загальних рекомендацій відноситься постільний режим, відпочинок, рясне пиття, повноцінне харчування. 

Консервативне лікування полягає в промиванні мигдалин, зрошення, інгаляціях, иммуностимуляции і системної антибактеріальної терапії. Такий курс проходять двічі на рік. 

Радикальний метод лікування хронічного тонзиліту – видалення мигдалин. Хірургічне лікування призначають, якщо тонзиліт переходить в декомпенсована форму, а мигдалини не виконують свої функції і служать лише вогнищем запалення. Хірургічне видалення буває частковим або повним. 

Профілактика тонзиліту

Профілактикою загострення хронічного тонзиліту є:

• санація ротової порожнини;
• своєчасне лікування хвороб ЛОР-органів;
• общегигиенические заходи;
• гігієна будинку і робочого місця;
• виключення факторів, що знижують імунітет.

Дані заходи не виключають рецидиви, але значно знижують їх ризики.