Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ)

Опис хвороби і її класифікація

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) позначається як клінічний синдром, що характеризується непостійними менструаціями, ознаками надлишку гормону андрогену — наяні вугри на обличчі, гірсутизм, помірним ожирінням та аменореєю. У більш, ніж 75% випадків у пацієнток діагностуються множинні кісти.

У світі СПКЯ діагностується у 10% дівчат репродуктивного віку. У США цей синдром є найчастішою причиною безпліддя (понад 65%). Синдром діагностується у випадку, якщо в яєчнику є безліч кіст, розмір яких від 2 до 6 мм. Утворення містять атретичні типові клітини. При цьому безпосередньо яєчники можуть бути як збільшеними, так і мати згладжену, потовщену оболонку. На поточний момент більше 25% жінок у віці 15-44 року страждають на це захворювання.

Захворювання проявляється як овулярна дисфункція або навіть ановуляція. Надлишок Андрогену частіше має неясну етіологію. При цьому у медикаментозній практиці є докази, що у деяких пацієнтів (більше 25%) спостерігається зміна цитохрому Р450с17, що ушкоджує 17-гідроксилази. Це ензим, який відповідає за обмеження продукції андрогенів, результатом чого є збільшення продукції з їх складом.

Оскільки навколо яєчника утворюється щільна оболонка, яйцеклітина не може вийти. Першими медичними працівниками, які описали гінекологічну патологію, були на початку минулого століття Штейн та Левенталь, і саме тому захворювання часто називають синдромом їх імені. У процесі захворювання порушується функція перетворення чоловічих гормонів в жіночі. Найчастіше це вперше проявляється у період статевого дозрівання. Клінічна картина позначена порушенням роботи механізму гіпофіза яєчників — спостерігається порушення активності інсуліну, та, як результат, фолікулостимулюючий (ФСГ) та лютеїнізуючий (ЛГ) гормони не виконують їх природну функцію.

Прийнято розрізняти 2 види синдрому:

  1. Первинний.
  2. Вторинний — при раніше діагностованих захворюваннях надниркових залоз, гіперплазійних змінах кори та андреногенітальному синдромі.

Можливі причини виникнення

На поточний момент причини полікістозу до кінця не вивчені. У більшості випадків гінекологи підкреслюють генетичну теорію — якщо у мами або бабусі жінки був такий діагноз, то висока ймовірність того, що і в неї він буде діагностований. При цьому додатковими симптомами називають такі:

  • запальні хвороби органів малого таза;
  • часті дитячі інфекції;
  • травми;
  • пролонговані стресові ситуації різної інтенсивності.

(продовження нижче)

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Базовими клінічними симптомами прийнято називати такі:

  1. Підвищений ріст волосся за чоловічим типом: волосся з’являються на грудях, у верхній частині спини, живота, на обличчі — зона підборіддя, «вусики».
  2. Не зникають висипання на обличчі — себореї, вугри, акне.
  3. Надлишкова маса тіла спостерігається практично у 40% пацієнток.
  4. Порушення менструального циклу: він може бути занадто коротким або довгим, мати як рясні, так і мізерні виділення.

Останній симптом загрожує тим, що з часом проміжок між менструаціями буде збільшуватися та настає аменорея. Також, якщо цикл нерегулярний, не настає овуляція, як результат, складність настання вагітності. Високий ризик викиднів та невиношування. Багато жінок відзначають, що, не знаючи про діагноз, відчували симптоми як при вегето-судинній дистонії: головні болі, слабкість, запаморочення, втрата сил, а також ряд проявів, як при клімаксі:

  • припливи та відливи;
  • зміна настрою;
  • тягне біль внизу живота та у боці.

Діагностика не проводиться тільки за результатами профілактичного огляду та УЗД. Для підтвердження або спростування діагнозу необхідно пройти інструментальну діагностику, здати аналізи на певні гормони. СПКЯ уточнюється лікарем-гінекологом та ендокринологом.

Основні методи діагностики:

  • огляд за допомогою гінекологічних дзеркал, пальпація яєчників;
  • вагінальне УЗД органів малого таза;
  • лабораторні дослідження на рівень пролактину, тестостерону, лютеінезірующій гормону;
  • тест на вагітність.

Жінка за допомогою домашніх тестів може визначити у себе овуляцію. Якщо вона не наступає більш 2-х місяців — це привід звернутися до лікаря. Додатково може призначатися УЗД наднирників, лабораторні дослідження для визначення рівня ліпопротеїнів та холестерину. Якщо виключені вроджені патології, то проводиться УЗД щитовидної залози та МРТ турецького сідла.

Перебіг хвороби та лікування

Захворювання може проявлятися безсимптомно — немає болю в області живота, менструальний цикл регулярний, але при цьому спостерігаються метаболічні, ендокринні та косметичні порушення, які суттєво погіршують стан, в тому числі, емоційний, у дівчат. Протокол лікування прямо залежить від симптоматики та результатів клінічних досліджень.

У віці після 40 років СПКЯ може проявлятися утворенням темних складок шкіри в області шиї, живота, стегон, грудей, істотно знижується толерантність до глюкози. У 10% випадків погіршується кровообіг та погіршується робота головного мозку.

Найчастіше, у вигляді лікування призначається гормональна терапія, спрямована на формування балансу жіночих та статевих гормонів в організмі в різні фази циклу. Лікарі рекомендують знизити вагу, обирати раціональне харчування та суттєво активізувати фізичне навантаження. Це сприятиме збільшенню чутливості органів до інсуліну, а також відновленню овуляції.

Гормональна терапія виявляється в застосуванні таких засобів:

  • гормональні контрацептиви;
  • препарати для коригування інсулін резистентності;
  • естроген-прогестинові препарати.

Якщо ж немає ефекту від призначеного лікування, застосовується хірургічний метод. Операція проводиться декількома способами:

  • клиноподібна резекція для видалення вогнищ полікістозу;
  • дріплінг — надсічки яєчника лазером для стимулювання овуляції.

Як правило, через пів, рідше 1 рік вагітність наступає.

Профілактика захворювання

Принципово важливо 1 раз на рік проходити профілактичний огляд у гінеколога, а також УЗД органів малого таза. Після 40 років рекомендується збільшити частоту відвідування лікаря до 2 разів на 12 місяців. Лікарі радять з такою частотою здавати лабораторні тести на рівень глюкози в крові та гормональні маркери.