Сифіліс

Опис хвороби та її класифікація

Сифіліс – венеричне захворювання інфекційного походження, хронічного характеру. Збудником хвороби являється бліда трепонема. Признаки сифілісу мають різнобічний характер прояву. Окрім цього, захворювання відрізняється поетапним розвитком та всестороннім ураженням організму. В групі венеричних захворювань сифіліс займає лідируючі позиції. Кожного року по всьому світі ним заражаються близько 6 млн чоловік. Негативна статистика свідчить про низький рівень захищеності та безвідповідальність людей по відношенню до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Класифікація сифілісу передбачає наступні форми захворювання:

  • сифіліс нервової системи – вражає клітини головного та спинного мозку, що може призвести до відхилення в функціонування свідомості, зниженню чутливості рухових процесів організму;
  • спинна сухотка – окремий вид сифілісу нервової системи, який вражає спинний мозок, починаючи з нервових клітин, поступово пробираючись до хребетного стовпа;
  • прогресивний параліч – особлива форма розумової відсталості, яка проявляється у втраті почуття сорому, байдужості до близьких, недоречності лайливих слів, втраті раніше присутніх норм етики;
  • прихована форма сифілісу – діагностується за умови відсутності зовнішніх проявів хвороби. Присутність бактерій-збудників та їх вплив на організм виявляється шляхом використання лабораторних методів діагностування;
  • сифіліс плоду – ураження дитини в утробі матері. Провокує порушення внутрішніх органів дитини, що розвивається. Стає причиною порушення зросту, розвитку кісток, призводить до викидня та інших негативних результатів вагітності;
  • вроджений сифіліс – призводить до загибелі дитини, що народилася з активним проявом інфекції;
  • вісцеральний сифіліс – форма, яка провокує ураження внутрішніх органів людини. Зараження відбувається через контакт з хворою людиною (половий контакт або переливання крові).

Інкубаційний період складає від 3 до 6 неділь. Проявитися може на любій стадії.

Можливі причини виникнення 

Бліда трепонема – збудник сифілісу, який переноситься з організму до організму при контакті з виділеннями та слизовими оболонками хворої людини. За межами тканини носія трепонема має короткий період життєдіяльності. За цієї причини вона мігрує при безпосередньому контакті.

Шляхи зараження сифілісом та іншими венеричними захворюваннями повинні бути відомими всім, адже від обізнаності та свідомості залежить власна безпека кожної людини. Головним чином сифілісом заражаються половим шляхом. Часта зміна полових партнерів також підвищує ризики підчепити інфекцію. Побутовий шлях зараження також не є виключенням, хоча це й відбувається достатньо рідко. Сифілітичні висипання на тілі та слизових оболонках особливо заразні в перші 2 роки від початку інкубаційного періоду. Хворі на сифіліс вагітні жінки повинні усвідомлювати, що зараження хворобою дитини може відбутися в утробі.

До факторів ризику відносяться люди, що мають патології імунної системи. Передача хвороби можлива:

  • будь-який вид полового контакту (вагінальний, оральний, анальний);
  • побутовий через використання однієї постільної білизни, одного посуду, рушників, білизни, одежі;
  • зараження сифілісом також можливо від поцілунку, укусу, кормління груддю, при переливанні крові, використанні нестерильних голок та шприців.

Важливою умовою зараження сифілісом стала наявність порушеної цілісності шкіряних покровів та слизових оболонок.

Симптоми та діагностика на різних стадія

Сифіліс називають великим імітатором, оскільки в залежності від стадії та перебігу хвороби, його симптоматика може імітувати різні патології, які не мають жодного відношення до венеричного захворювання. Саме з цих причин, діагностика сифілісу достатньо відповідальна та складна задача для лікарів різних спеціальностей.

Визначити факт наявності хвороби у пацієнта здатні лікарі венерологи, дерматологи, гінекологи, урологи. На першому етапі лікар проводить первинний огляд з метою визначення типових при знаків інфекції. Сифіліс здатен проявляти симптоми у прихованій формі, тому необхідно проходити цілий ряд аналізів і тестів, які допоможуть деталізувати клінічну картину та поставити вірний діагноз. 

Діагностика сифілісу передбачає дві групи методів:

  • прямий – виділення блідої трепонеми з вогнища ураження;
  • непрямий – тести, що направлені на виявлення присутності/відсутності антитіл до збудника сифілісу в крові та спинномозковій рідині.

Вибір на користь одного з методів лікар робить на основі припущення щодо стадії захворювання по клінічній картині та анамнезу пацієнта.

Перебіг хвороби та лікування

Перебіг хвороби передбачає наявності трьох стадій. В залежності від стадії змінюється симптоматика та тактика лікування пацієнта.

  • Перша стадія – характеризується наявністю висипів, які з’являються приблизно на 3-4 неділі після зараження. Безболісні язви локалізуються на слизових оболонках, статевих органах, біля анусу, в прямій кишці. Через декілька неділь язві заживають, а хвороба переходить в наступну стадію;
  • Вторинна стадія – на тілі, слизових оболонках, долонях, ступнях з’являються темно-червоні плями. Ці признаки тяжко не помітити, хоча вони й відрізняються абсолютною безболісністю, відсутністю печіння. Приєднатися до симптоматичної картини може підвищена температура тіла, головний, м’язів біль. Також, відмічається збільшення лімфатичних вузлів. Стан хворого може погіршуватися на фоні таких симптомів, як специфічна ангіна, сиплий голос, ураження очей та зниження зору;
  • Третинна стадія – для якої характерні серйозні проблеми зі здоров’ям. Відмічається ураження внутрішніх органів та важливих систем організму. На шкірі формуються інфекційні бугорки, які періодично можуть перетворюватися на язви, залишаючи рубці. Така стадія сифілісу розвивається паралельно с ураженням головного мозку, серцево-судинної системи, кісток, очей, печінки. Стан здоров’я може погіршуватися до параліча, порушення координації рухів, повноцінної втрати зору.

Схема лікування складається в залежності від стадії та протікання захворювання. На вибір медикаментів також впливає факт вагітності. Частіше всього в якості лікувального препарату приміняється бензатин бензин пеніцилін сповільненої дії. Терапія передбачає комплексний підхід, включаючи загальнозміцнюючі препарати, імунотерапію та фізіопроцедури.

Профілактика захворювання

Профілактичні заходи включають:

  • моногамні відносини;
  • дотримання правил особистої гігієни;
  • відмова від використання в місцях загального користування рушників, одежі, обуві, постільної білизни;
  • періодичні візити до лікаря та проведення аналізів для контролю власного стану та своєчасного виявлення проблеми.

Безвідповідальне ставлення та ігнорування лікування може призвести до розвитку таких ускладнень, як ураження центральної нервової системи, ураження серцево-судинної системи, порушення пам’яті та інтелектуальних здібностей, неврологічні дефіцити, сліпота, втрата слуху та менінгіт.