Сечокам’яна хвороба

Опис хвороби та її класифікація

Сечокам’яна хвороба або уролітіаз є захворюванням сечовидільної системи та характеризується появою каменів у нирках, лоханках, чашечках, сечовому міхурі та сечовивідних. Це одне з найпоширеніших захворювань нирок та сечовивідної системи, яка діагностується у близько 40% всіх урологічних захворювань.

Частіше на сечокам’яну хворобу страждають люди молодого віку – 20-50 років. Але зустрічаються поодинокі випадки, коли захворювання діагностується у дітей або літніх людей. У більшості випадків на уролітіаз хворіють чоловіки, приблизно у 2-3 рази частіше за жінок, хоча у других коралоподібні камені зустрічаються на багато частіше, близько 70% і мають вони значно більші розміри.

Виділяють дві форми уролітіазу: односторонню та двосторонню. Випадки, коли трапляється двостороння форма рідші, їх відсоток складає близько 9-15% від усіх випадків, частіше за все зустрічається одностороння форма сечокам’яної хвороби.

Уролітіаз може бути:

  • хронічним;
  • рецидивного характеру;

Трапляється і так, що у пацієнта, який хворів на сечокам’яну хворобу і успішно вилікувався, захворювання може не повторюватись.

Існує декілька типів захворювання, які пов’язані з локалізацією проблеми:

  • нефролітіаз – утворення каменів в нирках;
  • уретеролітіаз – наявність каменів у сечоводі;
  • цистолітіаз – поява каменів у сечовому міхурі.

Окрім локалізації каменів, визначають їх природу. Усі камені різні за хімічним складом. Виділяють камені на основі:

  • солей сечової кислоти;
  • з’єднань кальцію;
  • солей магнію;
  • полімінералів;
  • формування у результаті надлишку білків.

У ході діагностики необхідно визначити місце розташування каменю для обрання правильної тактики лікування.

Можливі причини виникнення

Сечокам’яна хвороба – це хронічне захворювання обумовлене відкладенням у сечовивідній системі різних ущільнень – каменів. Частіше за все хвороба вражає нирки та сечовий міхур. 

Достовірно причини виникнення сечокам’яної хвороби достеменно невідомі, але виділяють найімовірніші чинники, що призводять до появи даного урологічного захворювання:

  • Вживання води багату на мінерали. Через регулярне вживання такої води, в організмі з’являється перенасичення солями та іншими мінералами, які починають відкладатися у нирках і не тільки.
  • Дефіцит вітамінів групи А та В.
  • Хвороби сечовивідних шляхів, такі як цистит, уретрит тощо.
  • Перевищена норма в раціоні багатих на білок, кислих або гострих продуктів.
  • Часте вживання алкогольних напоїв та у великій кількості.
  • Гіподинамія або малорухливий спосіб життя.
  • Аномалії будови сечовидільної системи. При вроджених патологіях можуть спостерігатися звуження сечовивідних шляхів.
  • Приймання деяких ліків не у відповідності з інструкцією.

Більшість з наведених причин можуть спровокувати появу сечовивідної хвороби, частіше це відбувається у комплексі двох або більше симптомів.

Також виділяють фактору ризику, які значно підвищують шанси захворювання сечовивідних шляхів:

  • Анамнез, у якому зустрічаються хвороби пов’язані з нирками та сечовивідними шляхами.
  • Вік від 20 до 50 років.
  • Чоловіча стать (чоловіки хворіють на урологічні захворювання у 3 рази частіше).
  • Дегідратація. У більш жарких кліматах необхідно приділяти більшу увагу вживанню чистої води.
  • Раціон. Вживання великого об’єму солі, цукру та білків підвищують можливість появи каменів у нирках та сечовивідних шляхах.
  • Велика вага (ожиріння) підвищує ризик появи каменів.
  • Супутні хвороби: подагра, цистит, цистинурія, гіперпаратиреоз, тощо.

За можливості уникнення факторів, які мають негативні урологічні наслідки, варто вчасно їх усунути.

Симптоми та діагностика на різних стадіях 

Перші симптоми захворювання можуть проявлятися у вигляді частих позивів до туалета та дискомфортом, коліками та болісними відчуттями у зоні нирок. Далі симптоматика приймає дещо інший характер:

  • різкій біль – ниркова коліка;
  • сеча з кров’ю;
  • болісне сечовиділення;
  • нудота або блювота на фоні сильного болю;
  • слабкість, підвищена стомлюваність;
  • підвищення температури тіла;
  • відсутність сечовиділення через камінь, що перекриває потік.

Якщо ви помітили хоча б декілька вище зазначених симптомів, не відкладайте звернення до лікаря або при більш критичних станах, необхідно викликати швидку допомогу.

Діагностика включає в себе наступні методи:

  • забір анамнезу;
  • аналіз скарг пацієнта;
  • УЗД нирок та сечового міхура;
  • КТ;
  • загальний аналіз сечі та біохімія;
  • аналіз крові.

Виходячи зі скарг пацієнта, спеціаліст направляє пацієнта на діагностику для визначення причин скарг, їх природи та підбирає правильну тактику лікування. Важливо виключити захворювання, які мають схожу симптоматику, такі як холецистит, аппендицит, апоплексію та інші.

Перебіг хвороби та лікування 

З появою захворювання, у пацієнта виникають характерні симптоми у вигляді болю та дискомфорту сечовиділення. В такому випадку треба невідкладно звернутися до лікаря-уролога для розпочатку належного лікування та уникнення більш складних форм секом’яної хвороби.

У разі якщо хвороба почала швидко прогресувати, та її симптоматика значно погіршилася, за допомогою методів діагностики визначають ступінь тяжкості захворювання, проводять лабораторні методи дослідження та призначають курс лікування.

Лікування сечокам’яної хвороби можливе двома методами: консервативним (за допомогою медикаментів) та оперативним (проводиться хірургічне втручання).

Консервативний метод лікування застосовується у випадку, коли у пацієнта було виявлено камені розміром до 3 мм. В такому випадку хворому рекомендовано підтримувати нормальний водний баланс, пити близько 2-2,5 літрів води на день, притримуватись здорового способу харчування та мінімізувати або виключити солоні, кислі та гострі страви. Також обов’язково призначається медикаментозна терапія і в деяких випадках препарати, які здатні розчинити камені.

Оперативний метод застосовується у випадку, коли утворенні ущільнення великих розмірів та в ході хвороби розвилися ускладнення. Одним із  ефективних методів діагностики є літотрипсія – дроблення каменів за допомогою ультразвуку.

Профілактика захворювання

Щоб уникнути сечокам’яної хвороби або не допустити її рецидиву, важливо проводити нижче зазначені заходи профілактики та притримуватися загальних рекомендацій, щоб уникнути інших захворювань:

  • При перших проявах сечокам’яної хвороби невідкладно звертатися за консультацією до спеціаліста, для огляду, діагностики, вчасному належному лікуванню, щоб уникнути ускладнень хвороби.
  • Дієта. Харчування має бути збалансованим та корисним, без солоних та гострих страв.
  • Питний режим. Обов’язково випивати за день близько 2 літрів води, яка має бути якісною і очищеною.
  • Алкоголь. Виключити або значно мінімізувати його споживання.
  • Рухатися. Висока фізична активність допомагає уникнути не лише проблем із нирками, а й багатьох інших проблем зі здоров’ям.
  • Діагностика. При наявності урологічних захворювань у минулому, один раз на рік перевіряти своє здоров’я.