Рахіт

Опис хвороби та її класифікація

Рахітом називають захворювання, для якого характерним є розм’якшення кісткової тканини з її неправильним подальшим формуванням. Така проблема часто зустрічається у дітей. Вона виникає через брак в організмі різних речовин. У дорослих рахіт зустрічається досить рідко.

Класифікація рахіту:

  1. Гіпофосфатемічний. Цей вид захворювання розвивається в результаті нестачі фосфору, який в надмірно великій кількості виводиться з організму. Такий рахіт є одним з найбільш поширених. Часто його причиною стає спадкова схильність до захворювання.
  2. Вітамін-D-залежний. Такий рахіт з’являється через порушення активації вітаміну D в організмі. Також причиною його виникнення часто стає порушення чутливості тканин до дії вітаміну D.
  3. Гіпофосфатазіойний. Цей різновид захворювання виникає на тлі нестачі лужної фосфатази. Він зустрічається рідко, але є одним з найбільш небезпечних.

Можливі причини виникнення 

Головною причиною виникнення рахіту лікарі називають брак в організмі вітаміну D. Через це сповільнюється процес засвоєння деяких речовин (наприклад, кальцію), які відповідають за міцність, а також нормальне формування та розвиток кісткової тканини. Дефіцит вітаміну D виникає через наступні причини:

  • Помилки у виборі щоденного раціону;
  • Надмірно швидке зростання організму;
  • Порушення метаболізму;
  • Патології нирок;
  • Захворювання шлунково-кишкового тракту;
  • Проблеми з роботою ендокринної системи;
  • Недоношеність плода;
  • Часті хвороби під час вагітності;
  • Зачаття дитини у віці молодше 18 років або старше 40 років;
  • Генетична схильність.

(продовження нижче)

Симптоми та діагностика на різних стадіях

У більшості випадків рахіт виникає у дітей. Найчастіше їм хворіють хлопчики та дівчатка з другою групою крові. Це захворювання нерідко призводить до розвитку різних патологій, тому важливо своєчасно звернутися до лікаря для його лікування. Робити це потрібно після появи перших ознак наявності проблеми.

Основні симптоми рахіту:

  • Деформація хребта, грудної клітки та кісток тазу;
  • Асиметрія форми голови;
  • Пом’якшення кісткової тканини;
  • Потовщення кісток у місцях їх зчленування;
  • Різні види розладів нервової системи;
  • Різка зміна в поведінці (апатія, надмірна збудливість, лякливість тощо);
  • М’язова гіпотонія;
  • Проблеми з роботою органів травлення;
  • Швидке збільшення маси тіла;
  • Судоми.

Щоб виключити помилку в постановці діагнозу, лікарі направляють пацієнтів з підозрою на рахіт на різноманітні діагностичні процедури. Вони допоможуть підтвердити або спростувати факт наявності захворювання, а також визначити стан всього опорно-рухового апарату.

Найбільш популярні види обстеження пацієнтів:

  1. Огляд у лікаря. Лікуванням рахіту у дітей займаються педіатри, а у дорослих – терапевти. Ці фахівці проводять огляд пацієнтів і виявляють будь-які ознаки захворювання. Також вони вислуховують скарги хворих або їх родичів (якщо пацієнтом є маленька дитина). Зібрана інформація допомагає лікарям поставити попередній діагноз та вибрати відповідні методи більш детальної діагностики.
  2. Аналіз крові та сечі. Ці лабораторні дослідження проводять з метою визначення рівня фосфору та кальцію в організмі, брак яких часто є ознакою рахіту. Також аналізи допомагають оцінити загальний стан здоров’я пацієнта та виявити супутні захворювання.
  3. Аналіз крові на лужну фосфатазу. Такий метод обстеження використовують для виявлення різних проблем з печінкою та кістками. Під час його проведення лікарі роблять забір крові та визначають концентрацію в ній лужної фосфатази. Цей фермент бере участь у постачанні кісток кальцієм та фосфором, тому його нестача в організмі часто є ознакою початкової стадії розвитку рахіту.
  4. Рентгенографія. Цей спосіб діагностики передбачає використання рентгенівського випромінювання. З його допомогою лікарі отримують зображення різних кісток, і визначають ступінь їх пошкодження або деформації.
  5. Комп’ютерна томографія. Таке обстеження проводять тільки в тих випадках, коли необхідно вивчити внутрішню частину кісток. За допомогою спеціального обладнання отримують пошарове зображення необхідного об’єкта і виявляють різні патології.

Перебіг хвороби та лікування

Залежно від стадії розвитку, рахіт може супроводжуватися слабкими або яскраво вираженими симптомами. Для лікування цього захворювання найчастіше використовують комплексну терапію, яка допомагає усунути причину розвитку хвороби і нормалізувати стан кісткової тканини.

Комплекс включає в себе наступні заходи:

  1. Прийом ліків. Всім пацієнтам з рахітом призначають препарати, які містять велику кількість вітаміну D. Прийом цих ліків допоможе усунути дефіцит даної речовини в організмі і знизити інтенсивність проявів хвороби. У найбільш важких випадках хворим призначають препарати, призначені для прискорення регенерації кісткової тканини.
  2. Проведення процедур. Щоб повністю позбавитися від рахіту, слід не тільки приймати ліки, а й проводити різноманітні процедури. Серед найбільш популярних виділяють масаж, лікувальну гімнастику, ультрафіолетову терапію і бальнеопроцедури.
  3. Зміна раціону. Щоб впоратися з рахітом потрібно переглянути щоденний раціон. У нього слід включити продукти, багаті вітаміном D. До їх числа входить риба, ікра, яйця, гриби, коров’яче молоко тощо. Також варто додати в меню їжу, багату кальцієм (бобові, морепродукти, горіхи, овочі, листова зелень).
  4. Організація режиму дня. Повноцінний відпочинок, помірні навантаження і регулярні прогулянки на свіжому повітрі допоможуть швидше позбутися від рахіту. Ці прості заходи слід проводити щодня, незалежно від погоди на вулиці та бажання пацієнта.

Профілактика захворювання

Рахіт є небезпечним захворюванням, тому важливо вжити всіх необхідних заходів щодо запобігання його розвитку. Для цього лікарі рекомендують щодня використовувати прості профілактичні заходи. Їх слід проводити не тільки після народження дитини, але і під час вагітності.

Найбільш ефективні заходи профілактики:

  • Ведення здорового способу життя;
  • Регулярні прогулянки на свіжому повітрі;
  • Щоденна фізична активність;
  • Організація правильного харчування;
  • Проведення профілактичного масажу і спеціальної гімнастики;
  • Годування дитини грудним молоком або якісною молочною сумішшю;
  • Регулярне проходження оглядів у педіатра або терапевта.