Плоскостопість

Опис і класифікація плоскостопості

Правильно сформована людська стопа забезпечує необхідну амортизацію під час ходьби за рахунок вигинів, а точніше – зводів:

• поперечний – уздовж підстави пальців;
• два поздовжніх (внутрішній і зовнішній) – від п’яткової бугра до великого пальця.

Щодня стопа піддається посиленій експлуатації, а м’язи і зв’язки знижують це навантаження, забезпечують здорову амортизацію. Таким чином під час ходьби, бігу, стрибків тиск на хребет і суглоби нижніх кінцівок мінімізується, забезпечуючи їм здоров’я.

Якщо м’язово-зв’язковий апарат слабшає, відбувається перерозподіл навантаження, якість амортизації і рівноваги знижується, що призводить до дискомфорту, болів, розвитку хвороб. Такий патологічний процес закладений в основі плоскостопості.

Плоскостопість це патологічний стан стопи, що характеризується зміною або повним зникненням фізіологічних зведень. Вже на початковій стадії плоскостопості людина відчуває біль, швидку втомлюваність в ногах, присутня зміна ходи. При відсутності професійної допомоги ситуація погіршується.

Класифікація плоскостопості проводиться щодо локалізації змін:

• Поперечний – характеризується зміною висоти поперечного зводу. У дітей до 10 років патології не діагностують, оскільки стопа ще росте і формується. А ось у людей у віці 35-50 років поперечну плоскостопість діагностують і лікують.
• Поздовжнє – характеризується уплощенням поздовжнього склепіння. Патологія характерна для дітей і підлітків. 
• Комбінована плоскостопість характеризується поєднанням симптомів, описаних вище.

Також прийнято класифікувати плоскостопість по етіології. 

• вроджена патологія – результат неправильного внутрішньоутробного розвитку;
• придбана плоскостопість – патологія, що виникла з віком під впливом хронічних захворювань або зовнішніх чинників.

Вроджена плоскостопість в свою чергу буває:

• статична – найбільш поширена форма, викликана підвищеним навантаженням на стопи;
• травматична – спровокована травмами стопи, гомілки (вивихи, розтягнення, розриви, переломи);
• паралітична – виникла на тлі паралічу м’язів після інсульту або поліомієліту;
• рахітична – розвивається на тлі нестачі вітамінів і мінералів.

Також класифікація проводиться по мірі розвитку хвороби:

• I – ослаблення зв’язкового-м’язового каркаса без візуалізації зміни форми стопи;
• II – видно зміни будови: стопа стає ширшою, більш пласкою;
• III – сильна деформація і біль в стопі, колінах, хребті.

Можливі причини плоскостопості

Найпоширеніша форма плоскостопості – статична. Виникає така патологія з кількох причин:

 слабкість зв’язкового апарату;

• надлишкова маса тіла, що призводить до зайвого навантаження на стопу;
• малорухливий спосіб життя, на тлі якого слабшають м’язи;
• особливості професійної діяльності та способу життя;
• вагітність – збільшення маси тіла, зміщення центру ваги;
• носіння незручного, неправильного взуття.

Не останнє місце в розвитку плоскостопості займає спадковий фактор, а саме – спадкова слабкість сполучної тканини, дисплазія.

Високий ризик розвитку плоскостопості у людей з уже існуючими або перенесеними патологіями:

• рахіт;
• переломи щиколоток, п’яткової, плеснової кістки;
• поліомієліт;
• енцефалопатія;
• плоско-вальгусна стопа.

Коли сполучна тканина слабка, плоскостопість може розвиватися від тривалого ходіння, стояння, вагових навантажень, неправильного взуття.

Симптоми і діагностика на різних стадіях

Основний симптом плоскостопості – больовий синдром. На початкових етапах він локалізується тільки в стопах, а згодом поширюється повністю на нижні кінцівки, поперек, хребет. Відсутність лікування призводить до обмеження рухів, втрати працездатності.

Друга ознака плоскостопості – трансформація стоп:

• при поздовжній формі внутрішня сторона злегка підвертається всередину, відбувається неправильний розподіл навантаження, розвивається артроз;
• при поперечній формі навантаження припадає на передній відділ стопи, від цього розвивається остеоартроз, утворюються натоптиші і травмуються пальці.

Ще один симптом плоскостопості – хода. У людей з патологією вона незграбна, важка, жорстка, іноді ноги клишоногі. 

Існує ряд непрямих ознак плоскостопості, які вказують що розвивається хвороба:

• візуальне збільшення стопи;
• складності з рівновагою, особливо під час присідання;
• зношування взуття;
• втома ніг.

Ці ознаки повинні стати приводом записатися до ортопеда. Діагностика плоскостопості полягає в візуальному огляді та проведенні тестів:

• подометрія – виміри стопи, обчислення індексів відхилення;
• плантографія – відбитки стопи на папері;
• подографія – аналіз біомеханіки ходьби за допомогою спецвзуття та доріжки.

Також діагностика включає ряд інструментальних методів:

• подоскопія – оцінка положення стопи з використанням спеціального обладнання;

• електроміографія – аналіз активності м’язів;
• рентген – оцінка кісткових структур.

Під час діагностики анамнез відіграє не останню роль: ортопед вивчає медичну документацію, з’ясовує наявність хронічних хвороб. Таким чином визначає причину патології.

Перебіг хвороби та лікування

Підступність плоскостопості в його великому впливі на опорно-руховий апарат за рахунок неправильного розподілу навантаження і амортизації. При відсутності лікування людина рано чи пізно зіткнеться з такими ускладненнями:

• вальгусна деформація стопи;
• клишоногість;
• варикозне розширення вен;
• шпори п’ят;
• грижі і протрузії хребта;
• артрит і артроз тазостегнового, колінного, гомілковостопного суглобів.

Лікування плоскостопості дає свій ефект тільки в ранньому віці, коли зв’язки і кістки все ще на етапі формування. Для підлітків і дорослих людей як такого лікування немає, але є заходи, що полегшують стан, що забезпечують профілактику погіршення. Загальмувати процес деформації можна за допомогою таких дій:

• масаж для поліпшення кровообігу, зміцнення м’язів і зв’язок – ручний, за допомогою килимка або спеціального масажера;
• лікувальна гімнастика вдома або з фахівцем – це підібраний комплекс нескладних, але досить ефективних вправ;
• фізіотерапевтичні процедури – електрофорез, фонофорез, магнітотерапія;
• носіння ортопедичного взуття або устілок для правильного розподілу навантаження;
• медикаментозна терапія для купірування болю.

Якщо плоскостопість занадто погіршує якість життя дорослої людини, може призначатися хірургічна корекція склепінь стопи. На сьогоднішній день це єдиний спосіб лікування плоскостопості у дорослих пацієнтів.

Профілактика плоскостопості

Найефективніший профілактичний метод – носіння спеціального взуття в дитячому віці, коли стопа ще формується. Підбирається таке взуття за розміром і з урахуванням особливостей зводу. В ідеалі виготовляють її на замовлення за індивідуальними замірами. Також ортопеди рекомендують:

• вести активний спосіб життя;
• уникати травм, а в разі травмування – звернутися до травматолога, ортопеда;
• використовувати масажні килимки, частіше ходити босоніж по гальці, траві, піску;
• контролювати вагу;
• приймати вітамінно-мінеральні комплекси.

Дитину необхідно систематично показувати ортопеду, щоб своєчасно виявити деформацію і виправити її.