Перитоніт

Опис хвороби та її класифікація

Перитоніт являє собою небезпечне захворювання, яке може призвести до летального результату. Захворювання характеризується запаленням вісцеральних та парієтальних листків очеревини. Пацієнти перебувають у важкому стані. При своєчасному та правильному лікуванні хворі повністю видужують.

Початком перитоніту служать інфекції, бактерії та коки. В результаті в порожнині накопичується гній, що приводить до інтоксикації всього організму. Так як покрив очеревини дорівнює площі шкіри людини, то перитоніт розвивається стрімко. Організм переповнюється токсичними елементами, що призводить до відмови внутрішніх органів т зараження крові, в результаті чого людина вмирає.

Захворювання супроводжується парезом товстої кишки, очеревина набрякає, в результаті знижується артеріальний тиск. Пізніше печінка припиняє білково-виробничу функцію. Рівень гліколю та амонію в крові збільшується, клітини наднирників змінюються, набрякають легені, слабшає робота серцевого м’яза. У пацієнтів з’являються порушення в роботі нервової системи, що призводить до адинамії, гіпоглікемії та гіперглікемії.

При важкому перебігу хвороби, нирки перестають функціонувати. Спинномозкова рідина збільшується в кількості, клітини мозку гинуть. Відповідно до класифікації захворювання ділять на хронічну та гостру форму перебігу. За типом розвитку перитоніт буває:

  • Первинний. 
  • Вторинний.
  • Інфекційний.
  • Перфоративного.
  • Травматичний.
  • Післяопераційний.
  • Третинний.

Згідно мікробіології, перитоніт буває: бактеріальним, асептичним, канцероматозним, ревматоїдним, паразитарним, серозним, гнійним, фібринозним та геморагічним.

За локацією ураження черевної порожнини захворювання поділяють на: місцеве, загальне та поширене. Класифікація перитоніту сильно розгорнута, тому в медицині використовується її скорочений варіант.

Можливі причини виникнення

Виникненню перитоніту сприяють інфекційні та хімічні подразники, що потрапили в черевну порожнину. Частою причиною захворювання є перфорація ШКТ, через що в очеревину потрапляє мікрофлора кишечника або шлунка, а саме бактерії, що живуть в перерахованих органах. Попадання інфекції відбувається з кількох причин:

  • Розриви апендициту.
  • Виразки шлунку або кишечнику.
  • Під час захворювання на черевний тиф через виразки в лімфоїдних бляшках.
  • Пошкодження кишечника гострим стороннім предметом.
  • Некрози кишок.
  • Грижі.
  • Онкологія.
  • Нагноєння вільної надлишкової рідини в порожнині череву.
  • Асцити.
  • Внутрішньої кровотечі.
  • Непрохідності кишечнику.

Викликати захворювання можуть й інші причини, при яких якимось чином в очеревину потрапляє патогенна флора. Як правило, перитоніт вимагає негайного лікування сильними антибіотиками, включаючи хірургічне втручання та промивання кишок.

(продовження нижче)

Симптоми і діагностика на різних стадіях

Симптомами розвитку перитоніту служать:

  • Різкі болі в животі, що посилюються.
  • Температура тіла підвищується, можлива лихоманка.
  • При русі біль стає нестерпним.
  • Блювота та нудота не приносять полегшення.
  • М’язи живота напружені.
  • Хвороба посилюється при натисканні на живіт.

Також у пацієнтів можуть спостерігатися симптоми: Френікусу, Воскресенського, Блюмберга та Менделя. Може наступати нетривале полегшення. Після перфорації біль посилюється та стихає, даючи знову про себе знати через пару годин. Таким чином, розвивається запальний процес в очеревині. При появі перших симптомів перитоніту слід негайно викликати швидку допомогу для подальшого проходження лікування в стаціонарі.

Перитоніт діагностується на основі скарг, симптомів, що виникають, і аналізів крові. Також проводиться УЗД або рентген черевної порожнини. Аналізи крові та сечі допомагають визначити наявність запального процесу в організмі, який показують лейкоцити, в даному випадку їх рівень буде високим. Також у пацієнтів беруть кров на ВІЛ інфекцію, яка також підвищує кількість лейкоцитів та може посилювати перебіг перитоніту.

Перебіг хвороби та лікування

Основним фактором тяжкості перебігу хвороби є ендогенна інтоксикація організму. На початковій стадії розвитку захворювання хороші результати дає хірургічний метод лікування, включаючи санацію первинного вогнища. Так як не завжди вдається провести повноцінну санацію, то на момент оперативного втручання запальний процес переростає в генералізовану інфекцію, що вимагає проходження курсу антибіотиків.

Після видалення ексудату з очеревини хірург ретельно перевіряє всі органи на наявність запального процесу. Це необхідно для розуміння причини розвитку захворювання та її усунення. Під час операції, після виявлення вогнища інфекції черевну порожнину промивають спеціальним розчином. Після зашивання рани встановлюється дренаж. 

Під час відновного процесу хворий знаходиться в лікарні під суворим наглядом лікарів та проходить курс антибіотиків. Також пацієнтові призначають знеболюючі препарати і засоби для зміцнення імунної системи.

Перитоніт не лікується народними засобами і вимагає негайної госпіталізації, інакше все закінчиться погано.

Лікуванням захворювання займається гастроентеролог та хірург, також можна викликати сімейного лікаря, який визначить симптоматику захворювання та здійснить відповідні заходи, викликавши швидку допомогу. Якщо у пацієнта розвивається сепсис на тлі перитоніту, то його відправляють в реанімацію, може знадобитися переливання крові.

Профілактика захворювання

В якості профілактики захворювання слід відмовитися від шкідливих звичок та дотримуватися правильного харчування. Обов’язково необхідно займатися спортом та зміцнювати імунну систему. Не завадить щорічне профілактичне обстеження, яке допоможе на початковій стадії виявити збої в роботі систем організму та вжити відповідні заходи.