Передменструальний синдром (ПМС)

Опис хвороби та її класифікація

Передменструальний синдром, або популярна абревіатура ПМС – це стан, який виникає за декілька днів до початку менструації. Він обумовлений частіше за все:

  • Високою нервовою збудженістю; 
  • Депресією; 
  • Головними болями, або такими, що локалізуються у нижній частині живота та попереку; 
  • Дискомфортом та болісними відчуттями у молочних залозах;
  • Набряком кінцівок та/або обличчя

Загалом, цей розлад впливає як на психоемоційне почуття жінки, так і на фізичне. Але за декілька годин до початку або, безпосередньо, з початком менструації, симптоми зникають.

У дуже рідких випадках жінка відчуває ПМСД – передменструальний дисфоричний синдром. В такому випадку майже всі перераховані симптоми переростають в агресію. 

Кожна форма ПМС має свою симптоматику. У сучасній медицині виділяють наступні форми передменструального синдрому:

  • Нервово-психічна форма (дисфорична);
  • Набрякова форма;
  • Кризова форма;
  • Цефалгічна форма

Останні форми на практиці зустрічаються дуже рідко.

Можливі причини виникнення

Основна причина виникнення передменструального синдрому досі досконало не вивчена, але вважається, що є фактори, які впливають на вираженість ПМС на яку страждають близько 20% усіх жінок, а тяжкі форми зустрічаються у 5%.

До можливих причин передменструального синдрому можна віднести:

  • Ендокринні порушення (гіпоглікемія (низький рівень цукру в крові), гіперпролактенемія, коливання рівню прогестерону та естрогену тощо);
  • Дефіцит вітаміну В6 та кальцію;
  • Генетика;
  • Дефіцит серотоніну (гормон, що відповідає за настрій)

У жінок, які страждають на ПМС, частіше за все рівень серотоніну знижений, в таких випадках для нормалізації рівню нейромедіатора призначаються селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС). Це допомагає зменшити симптоми передменструального синдрому. 

Для визначення причин передменструального синдрому, що значно впливають на якість життя жінки, необхідна консультація лікаря-гінеколога для обрання правильної терапії.

(продовження нижче)

Симптоми та діагностика на різних стадіях

У кожної жінки, яка страждає на передменструальний синдром, симптоми та їх інтенсивність різняться. Загалом, симптоми ПМС можуть тривати від декількох годин до 10 днів, однак із настанням місячних всі симптоми зникають. В поодиноких випадках симптоми тривають протягом 1-2 днів після початку менструації або до її закінчення.

До найчастіших та розповсюджених симптомів передменструального синдрому відносяться:

  • Нервова збудженість (агресія, роздратованість, тривожність та т.і.);
  • Різкі зміни настрою;
  • Швидка втомлюваність;
  • Апатія;
  • Поганий або навпаки підвищений апетит;
  • Безсоння;
  • Набряки

Останній симптом обумовлений затримкою рідини в організмі, що веде до набряку кінцівок, а іноді обличчя, здуття, тимчасового набору маси тіла, набухання та болісного відчуття у молочних залозах. 

Часто жінки також відмічають біль, дискомфорт й тяжкість у нижній частині живота, спині та попереку.

Рідше спостерігаються неспецифічні симптоми:

  • Головний біль;
  • Запаморочення;
  • Втрата свідомості;
  • Поколювання в кінцівках;
  • Запор;
  • Блювання;
  • Нудота

Для неспецифічних симптомів характерні також шкірні висипання. Характеризуються вони частіше за все нейродерматитами, появою прищів та вугрів. Хронічні та супутні хвороби під час ПМС можуть переходити в стадію загострення:

  • З боку дихальних шляхів (алергія, інфекційні захворювання);
  • З боку органу зору (кон’юнктивіт, зниження гостроти зору);
  • Шкірні висипання

ПМСД схожий із симптомами звичайного ПМС, але його прояви більш виражені та нерідко заважають нормальному життю. Агресія, тривожність, роздратованість не дозволяють вести звичний образ життя і проявлять себе у різних сферах діяльності. Іноді жінку можуть відвідувати навіть суїцидальні думки. Такі симптоми не варто недооцінювати, а також важливо вчасно звернутися до спеціалістів за належною допомогою.

Передменструальний синдром діагностується зі слів жінки, у випадках с ПМСД діагноз встановлюється клінічно. Для цього жінку просять спостерігати та записувати симптоми протягом 2 менструальних циклів. Якщо спостерігається біль 5 нижче вказаних симптомів упродовж 1 тижня до початку менструації, з мінімальних їх проявом або за повної відсутності протягом 1 тижня після початку місячних. При ПМСД повинен спостерігатися хоча б один, або більше із вказаних симптомів:

  • Різкі зміни настрою;
  • Безпідставна тривожність, нервове збудження;
  • Дратівливість, часті конфлікти з навколишніми;
  • Поганий настрій, депресія, відчуття непотрібності та суїцидальні думки

Окрім зазначених психоемоційних симптомів, має бути один або більше симптомів, які впивають на фізичний стан:

  • Слабкість, швидка втомлюваність;
  • Погана концентрація уваги;
  • Безсоння;
  • Зміна смакових вподобань, підвищений апетит та тяга до конкретних продуктів (солодка випічка, торти, тістечка або солоні, гіркі страви);
  • Зниження інтересу до життя, що іноді може призводити до повної ізоляції від суспільства;
  • Біль у молочних залозах, спині, попереку та нижній частині живота

У комплексі усі симптоми повинні бути регулярними протягом року, а їх інтенсивність заважати вести звичний нормальний спосіб життя.

Перебіг хвороби та лікування

Не існує єдиного препарату, який би підходив кожній жінці, що страждає на передменструальний синдром. Лікування частіше за все проводиться симптоматичне та поділяється на:

  • Загальні заходи;
  • Гормонотерапія;
  • Селективні інгібітори (СІЗЗС)

Загальні заходи – це загальноприйняті методи профілактики будь-яких захворювань або зменшення їх інтенсивності. До них належать: прогулянки на свіжому повітрі, дієта, уникання зовнішніх подразників та приймання вітамінних комплексів.

До медикаментозного лікування відносяться нестероїдні протизапальні препарати, що допомагають зняти головний біль та є дієвими при дисменореї. При проявах тривожності та роздратованості, спеціаліст призначає селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС).

Гормональні методи терапії включають в себе: пероральні контрацептиви, прогестерон (у вигляді супозиторіїв або таблеток) чи прогестини.

Зменшити набряки допоможе обмеження в щоденному раціоні продуктів, що містять високу концентрацію натрію. За необхідності та після консультації спеціаліста можна приймати діуретики перед початком виникнення симптомів.

Профілактика захворювання

До загальних заходів належать: 

  • активний відпочинок, заняття спортом або йогою;
  • правильне та збалансоване харчування, збільшити в раціоні продуктів, що містять кальцій та зменшити споживання цукру та складних вуглеводів;
  • приймання вітамінів А, Е, В6 (за необхідністю, після підтвердження їх дефіциту);
  • уникання стресів та перевтоми.

Цих рекомендації варто придержуватися будь-якій людині.