Пародонтит

Опис хвороби та її класифікація

Пародонтитом називають захворювання тканин пародонту, які оточують зуб та утримують його в альвеолі. Для нього характерним є поступовий розвиток, в ході якого відбувається повільне руйнування зв’язок зуба та кісткової тканини всієї щелепи. Результатом таких дій стає розхитування та подальше випадіння зуба, а також розвиток супутніх проблем зі здоров’ям ротової порожнини.

Класифікація пародонтиту за ступенем тяжкості захворювання:

  1. Легкий. Цей вид захворювання є найменш небезпечним. Для нього характерними є утворення пародонтальних кишень розміром не більше 4 мм та часткове пошкодження кісткової тканини межкореневої перегородки.
  2. Середній. Такий пародонтит характеризується незначним розхитування зуба. Крім цього, захворюванню властива часткова деструкція кісткової тканини перегородки та утворення кишень 4-6 мм.
  3. Важкий. Цей різновид пародонтиту є найбільш небезпечним і складно виліковним. Він супроводжується пошкодженням всієї кісткової тканини межкореневої перегородки і появою пародонтальних кишень великого розміру (більше 6 мм). Також при важкому пародонтиті спостерігається сильна рухливість зуба.

Класифікація пародонтиту за поширеністю:

  • Вогнищевий – запальний процес зачіпає тканини пародонту в області 1-2 зубів;
  • Генералізований – запалення, що охоплює тканини, які оточують всі зуби.

Класифікація пародонтиту за характером перебігу хвороби:

  • Гострий;
  • Хронічний.

Можливі причини виникнення 

Пародонтит є придбаним, а не вродженим захворюванням. Існує декілька основних причин його виникнення, які частіше за інших визначають лікарі у пацієнтів різного віку.

Основні причини виникнення хвороби:

  • Аномалія прикусу (неправильне розташування зубів, їх нестандартна форма тощо);
  • Недотримання правил догляду за ротовою порожниною;
  • Травми ясен;
  • Неякісне проведення стоматологічних процедур;
  • Порушення в роботі шлунково-кишкового тракту;
  • Наявність проблем з ендокринною системою організму;
  • Ослаблення імунітету в результаті захворювань або нестачі в організмі різних речовин;
  • Незбалансований раціон харчування;
  • Щоденне викурювання великої кількості сигарет;
  • Тривалий прийом певних ліків.

(продовження нижче)

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Самостійно виявити пародонтит досить складно. На початкових стадіях він протікає практично безсимптомно або характеризується ознаками, властивими іншим захворюванням ротової порожнини.

Найбільш часті симптоми при пародонтиті:

  • Набряклість та кровоточивість ясен;
  • Зміна кольору ясен;
  • Неприємний запах з рота;
  • Гнійні виділення з ясен;
  • Надмірна в’язкість слини;
  • Поява на нижній частині зубів характерного жовтого нальоту;
  • Почуття пульсації в яснах;
  • Підвищення температури тіла.

Наявність одного або декількох перерахованих симптомів не є гарантією ураження тканин пародонту. Для того, щоб підтвердити діагноз «Пародонтит» лікарям необхідно провести декілька діагностичних процедур. Вони допоможуть не тільки довести факт наявності захворювання, а й визначити його вид, а також стадію розвитку.

Часто використовувані методи діагностики:

  1. Огляд у стоматолога. Цей варіант обстеження є найбільш простим. Він передбачає вивчення лікарем стану ясен пацієнта з метою виявлення пародонтиту та ступеня тяжкості захворювання.
  2. Бензидинова проба. Такий метод діагностики дає можливість визначити наявність гною в пародонтальних кишенях. Для його проведення використовують спеціальні турунди, змочені в розчині оцтової кислоти, бензидина та поліетиленгліколю. При відсутності гною турунда не змінює свій колір, а при наявності – стає зеленою або блакитною.
  3. Проба Шиллєра-Писарєва. Запальний процес в яснах супроводжується різким збільшенням концентрації глікогену. Тому для діагностування пародонтиту визначають кількість цієї речовини. Для цього ясна змочують спеціальним розчином, після чого очікують декілька секунд. Залежно від забарвлення визначають наявність або відсутність запалення.
  4. Рентгенографія. Цей метод діагностики використовується для визначення ступеня ураження кісткової тканини. Він передбачає використання рентгенівського випромінювання, за допомогою якого отримують зображення потрібної частини ротової порожнини.
  5. Панорамна томографія. Таке обстеження проводять тільки в разі підозри на пародонтит генералізованого типу. Воно дає можливість отримати якісне зображення всієї щелепи і виявити основні вогнища запалення.
  6. Мазок. Пародонтит часто стає наслідком якого-небудь інфекційного захворювання. Тому для визначення збудника використовують мазок з зубної кишені. Він дає можливість точно визначити вид бактерії або вірусу і правильно підібрати лікування.

Перебіг хвороби та лікування

Пародонтит – це прогресуюче захворювання. Воно поступово розвивається і без належної уваги призводить до серйозних уражень ясен з подальшим випаданням зубів. Щоб не допускати цього, необхідно звертатися до стоматолога при перших ознаках наявності хвороби.

Найбільш ефективні способи лікування:

  1. Медикаментозна терапія. Такий вид лікування є одним з найбільш популярних. Він передбачає застосування антибактеріальних ліків, що випускаються у вигляді паст та гелів. З їх допомогою вдається зняти запалення і запобігти його появі в майбутньому.
  2. Регенеративна терапія. Цей варіант лікування передбачає проведення різних процедур, спрямованих на відновлення кісткової тканини. Також він передбачає використання спеціальних зубних паст та розчинів для полоскання, які допомагають зменшити запалення.
  3. Хірургічне лікування. Така терапія використовується тільки в тих випадках, коли дві попередні не дали потрібного ефекту. Під час лікування відбувається видалення зубних відкладень, які є причиною розвитку пародонтиту.

Профілактика захворювання

Пародонтит є небезпечним захворюванням, яке може привести до втрати зубів. Щоб уникнути його розвитку стоматологи радять регулярно проводити прості профілактичні заходи.

Найбільш ефективні заходи профілактики:

  • Регулярний догляд за ротовою порожниною;
  • Своєчасне лікування будь-яких інших проблем з яснами;
  • Відвідування стоматолога з періодичністю 2-3 рази на рік;
  • Зміна щоденного раціону з включенням в нього великої кількості продуктів рослинного походження;
  • Ретельне пережовування їжі під час її прийому;
  • Регулярні полоскання порожнини рота спеціальними розчинами, що мають протизапальні властивості.