Папіломи

Опис хвороби та її класифікація

Папіломи – доброякісні новоутворення, поява яких спровокована вірусом папіломи людини. Окрім косметичного дискомфорту, вірус папіломи людини стає причиною розвитку раку шийки матки, пухлин полових органів та інших не менш небезпечних хвороб. На сьогоднішній день, вірус папіломи людини рахується найбільш розповсюдженим серед усіх захворювань. Вірус передається виключно половим шляхом. Близько 50% людей мають цей вірус в організмі. Відомо всього 180 штамів хвороби, 29 з яких мають онкогенний потенціал.

Папілома виглядає як невеликий наріст тілесного, рожевого або коричневого кольору. Папілома зростає на тонкій ніжці, розмір якої досягає 1-2 см. Набуваючи великих розмірів та розростаючись на значну площу, папілома нагадує суцвіття кольорової капусти. Частіше всього новоутворення з’являються на полових органах, але розповсюджені клінічні випадки виникнення папіломи на інших частинах тіла. 

Офіційної класифікації папіломи не існує, але в лікарській практиці виділяють наступні різновиди:

  • гостроконечні кондиломи;
  • бородавки у вигляді папул;
  • ураження, що нагадують плями;
  • внутрішньоепітеліальна неоплазія;
  • хвороба Боуена;
  • велетенська кондилома Бушке-Левенштейна.

Папіломи можуть утворюватися по всьому тілу, як на шкіряному покриві, так і на слизових оболонках, внутрішніх органах. Ризик зараження вірусом папіломи однаково високий і для чоловіків і для жінок. Але найбільшу небезпеку вірус представляє саме для жінок, оскільки може спровокувати розвиток раку матки. Папілома у чоловіків рідко має клінічне вираження, але вони вважаються носіями вірусу та можуть передавати його половим шляхом.

Можливі причини виникнення 

Зараження вірусом папіломи людини відбувається половим шляхом. Інфікування також може відбутися у місцях загального користування: басейни, сауни, спортивні зали. Самозараження можливе під час гоління, епіляції, простого розчісування ранки до крові, обкусування нігтів. Перенесення вірусу можливе від матері до дитини. Новонароджені можуть заразитися вірусом під час пологів, проходячи через родовий шлях матері, інфікованої вірусом.

Групами ризику зараження вірусом папіломи людини стають всі люди, що живуть половим життям. Але крім цього факторами ризику вважаються:

  • ранній початок полового життя;
  • велика кількість полових партнерів;
  • місцеві подразники (виділення з піхви, уретри, прямої кишки при різних патологічних станах);
  • дисбактеріоз;
  • куріння, алкоголь;
  • авітаміноз та атопічний дерматит;
  • вагітність;
  • лікування цитостатиками;
  • контактування з жінкою, яка хворіє на рак шийки матки або має генітальний папіломатоз
  • симбіоз ВПЛ з іншими хворобами, що передаються половим шляхом (гонорея, хламідіоз, трихомоніаз, сифіліс).

Вірус папіломи людини – єдиний вірус, який не потрапляє в кров, тому інфекційний процес проходить без запальних реакцій. Вірус вражає клітини, що не дозріли, частіше всього базального покрову, які згодом стають постійним джерелом зараження епітеліальних клітин. Інфікуванню сприяє наявність мікротравм та запальних процесів на шкірі і слизових оболонках, що призводить до зниження місцевого імунітету.

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Вірус папіломи людини, потрапляючи до організму, не проявляє себе навіть незначними симптомами аж до моменту появи на шкірі, слизових оболонках новоутворень. Більшість потенційних пацієнтів навіть не підозрюють про існування вірусу в організмі. 

Суб’єктивні симптоми, що можуть змінюватися в залежності від виду та особливостей протікання захворювання:

  • печіння, розлад чутливості в області ураження;
  • хворобливі відчуття під час полового акту;
  • у випадку, якщо висип локалізується в області уретри, пацієнти відмічають печіння, хворобливість під час сечовипускання;
  • ураження значної площі можуть викликати утруднене сечовипускання;
  • хворобливі тріщини та кровоточивість шкірних покривів та слизових оболонок у місцях ураження.

Діагностика папіломи відбувається методом ПЛР, який дозволяє виявити ДНК вірусу, що допоможе встановити чіткий штам та тип вірусу. Сучасні лабораторні дослідження дозволяють визначити не тільки тип, але й кількість та інтеграцію вірусу в геном. Подібні дані необхідні, адже від цього залежить тактика лікування. 

Важливо усвідомлювати, що навіть у тому випадку, якщо ПЛР тест визначив онкогенну форму вірусу, це зовсім не означає, що ракове захворювання неминуче. Далеко не в усіх випадках ВПЛ призводить до раку. Від моменту зараження до передракового стану можуть пройти роки. Для того, щоб визначити, які саме зміни викликав вірус, необхідно обов’язково пройти дослідження, яке включає:

  • кольпоскопію;
  • цитологічний мазок;
  • бактеріологічне дослідження виділень з полових органів;
  • прицільна біопсія.

В результаті отриманих даних, лікар здатен побудувати грамотну стратегію лікування та своєчасно попередити розвиток хвороби.

Перебіг хвороби та лікування

Вірус папіломи людини, залежно від форми та типу протікання, може розвиватися по індивідуальному сценарію. Форми, що мають онкогенний потенціал, найбільш небезпечні, адже новоутворення, які вважаються доброякісними, без професійного лікування можуть перетворитися на злоякісні. Папіломи розростаються та приносять фізичний, косметичний, психологічний дискомфорт.

Лікування папіломи передбачає:

  • деструктивні методи – місцеве лікування, що направлене на видалення папілом;
  • імунологічні методи – з використанням інтерферонів, що активують імунітет клітин;
  • специфічні противірусні препарати – серед яких також існують місцеві гелі, спреї.

Лікування папіломавірусу направлене на видалення проявів, а не на видалення вірусу з організму. 

Профілактика захворювання

Профілактика вірусу папіломи людини може бути специфічна або ж неспецифічна. До неспецифічних методів профілактики відносять:

  • ведення здорового образу життя з метою укріплення імунної системи;
  • збалансоване харчування, що включає насичення раціону продуктами, що багаті бета-каротином, вітамінами А, С и фолієвою кислотою;
  • інтимна близькість лише з використанням бар’єрних методів контрацепції;
  • моногамні відносини;
  • профілактичні огляди, що допоможуть своєчасно помітити перші прояви вірусу в організмі та своєчасно розпочати його лікування.

Специфічні профілактичні заходи – вакцинація спеціалізованими препаратами, до складу яких входять органічні речовини. Структура речовини схожа на структуру вірусу. Вакцина не викликає захворювання, а лише провокує організм людини виробляти клітини, що перешкоджають потраплянню вірусу до організму. На сьогоднішній день, фармацевтичний ринок пропонує лише два види вакцини:

  • Церварикс (бівалентна проти 16 та 18 типу);
  • Гардасил (тетравалентна 16, 18, 6, 11 тип).

Найбільш ефективне застосування вакцини до початку полового життя. Застосування дозволене з 9 років. Людям, що вже живуть половим життям, вакцинація доступна за умови відсутності протипоказань.