Отит

Опис отиту і класифікація

Отит – запальний процес, що вражає один з відділів вуха. Основна класифікація отитів проводиться по локалізації:

• зовнішній;
• середній;
• лабіринтит.

Зовнішній отит вражає зовнішній слуховий прохід, вушну раковину або барабанну перетинку. Як правило, протікає болісно, але практично ніколи не призводить до ускладнень. Етіологія зовнішнього отиту – бактеріальна, рідше носить неінфекційний характер. Це найбільш поширена патологія ЛОР-органів.

Середній отит – запалення локалізується в середньому вусі (порожнина між барабанною перетинкою і внутрішнім вухом). При відсутності лікування або неправильно підібраній терапії захворювання переходить в хронічну форму. Етіологія середнього отиту різна, стосовно цього виділяють кілька форм хвороби – травматичний, інфекційний, ідіопатичний, секреторний, банальний.

Лабіринтит  – дифузне або обмежене запалення внутрішнього вуха. Причина хвороби – бактеріальне або інфекційне зараження, травми. Також лабіринтит розглядають як ускладнення звичайного отиту.

Також класифікують отити за характером запального ексудату:

• катаральний;
• гнійний.

І по швидкості або тривалості:

• гострий;
• хронічний.

Можливі причини виникнення

Найбільш поширена причина виникнення отитів – патогенні та умовно-патогенні бактерії, які активізуються під час бактеріальних і вірусних запаленнь слизової носа. Механізм проникнення бактерій до передбачуваного вогнища запалення наступний: при чханні, кашлі, неправильному сякання по турбановому шляху бактерії потрапляють в середнє вухо. Рідше інфікування відбувається гематогенним шляхом або через травмовані ділянки барабанної перетинки.

Також патогенні організми проникають в вухо через недотримання умов гігієни, наприклад, разом з брудною водою. 

Причиною отитів можуть стати неправильно виконані гігієнічні процедури. Сірка виконує захисну функцію: це бар’єр, який утримує бактерії. При регулярному видаленні захисні механізми порушуються.

Нерідко отит приєднується до інших ЛОР-захворювань, які супроводжуються посиленою регенерацією слизу, що призводить до її накопичення і розвитку патогенної мікрофлори. 

До факторів, що сприяють розвитку отиту, відносять:

• травми барабанної перетинки;
• травми тканин слухового проходу;
• інфекції верхніх дихальних шляхів;
• вроджені та набуті аномалії ЛОР-органів;
• неправильна гігієна вух;
• зниження імунної системи.

Симптоми і діагностика на різних стадіях  

Гострий отит має яскраво виражену симптоматику:

• гострий стріляючий біль в запаленому вусі, іррадіює в шию, зуби, очі;
• тиск, дискомфорт у вусі;
• шум;
• погіршення слуху;
• виділення ексудату;
• почервоніння і припухлість органу слуху;
• підвищення температури тіла.

Поставити діагноз ЛОР може вже під час огляду по звуженню слухового проходу, почервонінню і припухлості. Для уточнення локалізації і патологічних порушень проводиться інструментальна діагностика:

• рентгенографія;
• аудіометрія;
• комп’ютерна томографія;
• тімпанометрія.

Перебіг хвороби та лікування

Самолікування отитів загрожує ускладненнями, тому при перших ознаках патології необхідно звернутися до лікаря. Курс лікування підбирається виходячи з клінічної картини і складності перебігу хвороби. Враховуються індивідуальні особливості пацієнта, стадійність патології, наявність супутніх хвороб.

Лікування зовнішнього отиту:

• зігріваючі компреси;
• введення марлевих турунд зі спиртовим складом;
• антибіотики;
• сульфаніламідні лікарські препарати;
• вітамінотерапія.

Фурункули і абсцеси при отитах розкривають хірургічно, а при розлитому отиті призначають промивання дезінфікуючими розчинами.

Лікування середнього отиту:

• систематичне видалення гною з вуха;
• локальна обробка слизової в’яжучими дезінфікуючими складами;
• антибактеріальна терапія.

У терапевтичний комплекс включають препарати зі знеболювальним, протизапальним, жарознижувальним ефектом, імуностимулятори, протиалергічні засоби. 

У випадках, коли консервативна терапія не дає потрібних результатів, піднімається питання про хірургічне втручання:

• шунтування барабанної перетинки для усунення гнійного ексудату;
• тимпанотомія – для видалення рідини з порожнини вуха;
• тимпанопластика – для відновлення пошкоджених структур і функцій вух.

При отиті пацієнту рекомендують спокій, постільний режим.

Профілактика отиту

Запобігти появі отиту, а також виключити перехід його в хронічну форму можна за допомогою наступних профілактичних заходів:

• зміцнювати імунітет;
• правильно і своєчасно проводити гігієнічні процедури;
• використовувати краплі для природного видалення сірки, пробок;
• своєчасно і якісно лікувати захворювання верхніх дихальних шляхів.

При перших симптомах отиту необхідно звернеться до ЛОРа для діагностики та лікування.