М’язові спазми

М’язові спазми: опис і класифікація

М’язові спазми – непередбачені, неконтрольовані скорочення м’язових волокон однієї м’язи або груп, супроводжувані різким сильним болем. Після спазмування больові відчуття присутні ще деякий час. Також пацієнт скаржиться на скутість в місцях спазмів. 

За локалізацією спазми ділять на групи:

  • ураження скелетних (поперечносмугастих) м’язів;
  • ураження гладких м’язів, стравоходу, кишечника, бронхів

В першому випадку виникають труднощі з руховими функціями, у другому – з функціями внутрішніх органів.

Щодо механізму виникнення спазми ділять на епілептичні і неепілептичні.

  • Епілептичні спазми – це результат одночасного розряду нейронів. Так виникають епілептичні припадки.
  • Неепілептичні спазми – природа їх патогенезу різноманітна: надмірне збудження ЦНС, активація мозкових структур в стані інтоксикації або отруєння, ендокринні та анаболічні розлади, критично низький вміст натрію в крові.

За тривалість нападу спазми ділять на:

  • тонічні – характеризуються тривалим напругою волокон;
  • клонічні (конвульсії) – циклічні нетривалі скорочення.

Можливі причини виникнення

  • Тривалий прийом лікарських препаратів, що викликають втрату магнію. Магнійдефіцітні судоми виникають після курсу естрогенів, протиастматичних і гіпотензивних ліків, які здатні активувати магнієвий канал TRPM6.
  • Раптова відміна деяких препаратів – седативних, від безсоння і тривожності. Також стан характерний при скасуванні алкоголю.
  • Порушення з боку ендокринної системи, порушення балансу електролітів. Характерні м’язові судоми при алкоголізмі, гіпотиреозі, гіпомагніємії, гіпокаліємії, гіпокальціємії.
  • Патології кістково-м’язової системи – плоскостопість, міопія, рекурвація колінних суглобів, перенапруження литкових м’язів.
  • Патології нервової системи – периферичні нейропатії, компресія спинномозкових нервів, хвороби рухових нейронів.
  • Порушення водного балансу, що виник в результаті діалізу, рясного потовиділення або зневоднення.
  • Сильні стреси, що впливають на м’язовий тонус.
  • Травми і хвороби хребта – протрузії, грижі, остеохондроз, 
  • Хронічне перенапруження, посилені фізичні навантаження.

У дітей у віці до 3-х років спазми свідчать про патологічний розвиток мозку, перенесені інфекції, травми. 

(продовження нижче)

Симптоми і діагностика на різних стадія

Обстежуючи пацієнта з м’язовими спазмами, невролог направляє максимум зусиль на виявлення причини такого стану, визначає схему лікування.

Анамнез

При діагностиці м’язових спазмів головну роль грає збір анамнезу:

  • опис спазмів – локалізація, тривалість, частота;
  • додаткова симптоматика, яка вказує на м’язові або неврологічні патології – порушення чутливості, ригідність, біль;
  • фактори, що сприяють нападів;
  • можливі причини зневоднення, порушення водного та електролітного балансу (блювота, діарея, надмірне потовиділення, діаліз, патологічна вагітність)

Невролог обов’язково проводить диференціальну діагностику. Патології, подібні по клінічній картині, але відрізняються по додаткової симптоматиці.

  • Аменорея супроводжується литкових судомами.
  • Гіпотиреоз – набір ваги, непереносимість холоду, зміна шкірних покривів.
  • Периферична нейропатія, радикулопатія – посилена біль, зниження чутливості.
  • Неврологічні порушення – слабкість.
  • Дистонія – множинні спазми по всьому тілу.
  • Тетанія – стійкі, карпопедальние спазми, що поширюються дифузно і з двох сторін.
  • Ішемія м’язів – біль в гомілці, що виникає при фізичних навантаженнях.

Також в анамнез входить інформація про прийом алкоголю, прийомі або скасування лікарських препаратів, хронічних і перенесені захворювання, травми.

Фізикальне обстеження 

Під час огляду невролог звертає увагу на стан шкіри, оцінюючи її колір, тургор, вологість. Виключає або підтверджує ознаки алкоголізму. Проводить неврологічне обстеження, тестування рефлексів. Вимірює пульс і артеріальний тиск на всіх кінцівках.

Лабораторні обстеження

Невролог призначає наступні дослідження:

  • функції нирок і електролітів;
  • рівень кальцію і магнію;
  • газовий склад артеріальної крові;
  • рівень глюкози.

Інструментальні обстеження

  • МРТ;
  • електроміографія.

Інтерпретація результатів проводиться на підставі зібраної інформації:

  • осередкове зниження або відсутність рефлексів може вказувати на плексопатии, радикулопатію, периферична нейропатія;
  • дифузне зниження рефлексів – можливо у пацієнта зниження концентрації іонізованого кальцію, алкоголізм;
  • очагоивми судомами можуть супроводжуватися м’язово-скелетні аномалії, дегенеративні захворювання на ранній стадії, патології периферичної нервової системи;
  • дифузні м’язові спазми вказують на зниження рівня кальцію, алкоголізм, реакцію на препарати

Нормальні результати лабораторних аналізів, інструментальних обстежень вказують на доброякісні литкові судоми і м’язові судоми, спровоковані фізичними навантаженнями. 

Перебіг хвороби та лікування

Часті м’язові спазми, залишені без уваги, призводять до ускладнень:

  • знижується прохідність судин, що погіршує подачу поживних речовин і кисню до тканин;
  • запалення тканин;
  • погіршення стану хрящової і кісткової тканини;
  • розвиток радикуліту, артриту, дистрофії скелетних м’язів;
  • перетискання нервів призводить до погіршення функцій внутрішніх органів.

Також може розвинутися патологічний стан “м’язовий блок”. Головний його симптом – сильний біль, що не вщухає навіть після повного розслаблення.

Лікування м’язових спазмів направлено на усунення їх причини. Невролог складає індивідуальну програму, в основі якої – місцевий вплив. Дуже добре допомагає при спазмах йога, лікувальна фізкультура, масаж. Ці маніпуляції усувають біль, скутість, малорухливість, оніміння.  

Залежно від етіології спазмів, може бути призначена медикаментозна терапія. Це протисудомні препарати і магній, який сприяє природному розслабленню волокон.

Також лікар рекомендує налагодити режим сну, відмовитися від алкоголю і частої кави.   

Профілактика захворювання

Найбільш ефективні міри по профілактиці спазмів:

  • не займатися посиленими фізичними навантаженнями відразу після прийому їжі;
  • виконувати розтяжку тільки після розігріву м’язів;
  • дотримуватися водний режим, особливо під час і після тренувань;
  • виключити або мінімізувати психостимулятори – кофеїн, нікотин, ефедрин.

Рекомендується відмовитися від куріння і спиртного, займатися спортом, який сприяє тонусу і розтягування м’язів.