Лордоз

У здорової людини хребет має вигини у шийному, поперековому, грудному та крижовому відділах. Це нормальний фізіологічний лордоз, що забезпечує правильне функціонування організму. Фізіологічні вигини придають хребту S-подібну форму: саме завдяки цьому відбувається перерозподіл навантаження, стабілізація тіла, його гнучкість. Вигини формуються до 18-20 років, а найбільш помітні у дітей 5-6 років. У дитячому віці  діагноз лордоз не ставлять, бо відбувається формування.   

Нормальний фізіологічний лордоз у дорослої людини вимірюється у сантиметрах, якщо провести візуальну вертикальну лінію по хребту . Нормою є:

  • вигин у поясничному відділі до 5 см;
  • вигин у шийному відділі до 1,5 см.

Якщо вигини більші, то діагностують гіперлордоз, якщо навпаки згладжені, то мова йде про  гіполордоз. Цей стан ще називають синдромом випрямленої спини.

Класифікація лордозу

Патологію класифікують по декільком критеріям.

По локалізації вигинів:

  • шийний;
  • поперековий.

По етіології:

  • первинний — розвинений через патології хребта або як симптом інших хвороб;
  • вторинний — придбане викривлення хребта, що виникло на фоні неправильних навантажень чи не властивих поз.

По можливості відновлення:

  • нефіксований — коли випрямлення спини можливе і є підконтрольним людині;
  • частково фіксований — є можливість змінити вугол патологічного вигину, але не до стану повного фізіологічного лордозу;
  • фіксований — жодної можливості відновити нормальне фізіологічне положення спини.

Можливі причини виникнення 

Лікарі виділяють кілька основних причин лордозу:

  • індивідуальні особливості організму;
  • неправильний спосіб життя;
  • не правильна постава.

Під індивідуальними особливими організму у цьому випадку мають на увазі вроджені вади або придбанні у ранньому віці, підлітковому. Інколи лордоз пов’язують з іншими вродженими вадами, що не дають правильно розвиватися  хребту.

Неправильний спосіб життя — мова йде про малу рухливість, довге перебування перебування у незручному положенні, надмірна вага, неконтрольовані фізичні навантаження.

Неправильна постава — це рівномірний розподіл навантажень на м’язи спини, що також провокує викривлення.  

Рідше причиною виникнення лордозу є інші захворювання. Лордоз, як симптом, присутній при поліомієліті, хворобі Помпе, рахіті, поперечно-кінцевій міопатії. Супроводжуються лордозом травми, дегенеративно-запальні хвороби суглобів. Також лордоз нерідко буває у вагітних та годуючих грудьми жінок: через неправильний перерозподіл навантажень, неправильні пози.

Симптоми та діагностика на різних стадія

Лордоз можна визначити візуально: у людини з таким діагнозом аномально великий вигин у попереку, коротка та плоска талія, сідниці та живіт неприродно випнуті. Таке викривлення провокує:

  • хронічна монотонна ниюча біль у м’язах;
  • поколювання та оніміння у різних відділах хребта;
  • напади різкого болю — простріли;
  • м’язова слабкість;
  • біль у животі та часті позиви до сечовипускання через ослаблення м’язів та зміщення внутрішніх органів;
  • скованність рухливості суглобів.

При шийному лордозі можуть виникати головні болі, мігрені. 

Діагностикою лордозу займається ортопед, вертебролог, невропатолог. Інколи достатньо первинного огляду, аби виявити патологію та її стадію, в більш складних випадках спеціаліст призначає додаткові лабораторні та інструментальні  обстеження:

  • загальний аналіз крові та сечі;
  • рентген хребта;
  • комп’ютерну томографію;
  • магнітно-резонансну томографію;
  • ехокардіографію;
  • тестування обсягу легень;
  • обстеження електричної активності м’язів

Ці обстеження дозволяють оцінити нормальний фізіологічний лордоз,  виявити легку та середню форму, гіперлордоз та гіполордоз.

Перебіг хвороби та лікування

На початковій стадії лордоз дає про себе знати періодичними болями, онімінням, дискомфортом при спробі прийняти природну фізіологічну позу. При відсутності лікування ці симптоми набувають хронічного характеру та підсилюються, а при спробі самостійно розім’яти місця оніміння — реагують прострілами, сильнішим онімінням.

Хронічний лордоз  може блокувати рухливість шиї, плечей, кінцівок. Оскільки м’язи живота ослаблені, вони не можуть підтримувати внутрішні органи та  утримувати їх на фізіологічних місцях. Це призводить до дисфункції цілих систем. 

Ще одним ускладненням лордозу є міжхребцеві грижі.

Лікуванням лордозу займаються мануальні терапевти, остеопати, вертебрологи, рефлексотерапевти, фізіотерапевти, лікарі ЛФК, массажисти. Терапія при патології повинна бути комплексна та направлена на усунення причини хвороби та пригнічення симптоматики. Комплекс по лікуванню лордозу включає:

  • медикаментозна терапія нестероїдними препаратами для усунення больового синдрому та запалення;
  • вітамінно-мінеральні комплекси;
  • бандаж для перерозподілу напруги на м’язи спини;
  • дієта — якщо у пацієнта є надмірна вага;
  • фізіотерапевтичні методи — голковколювання;
  • лікувальна гімнастика та фізкультура;
  • фізичні навантаження — в даному випадку ефективне плавання;
  • масажі.

Якщо лордоз не піддається консервативному лікуванню, піднімають питання щодо хірургічного втручання. Така операція дозволяє повністю ліквідувати патологічні вигини з допомогою установки спеціального хребетного каркаса з кісткової тканини пацієнта або металевих стрижнів. Після такої операції пацієнт проходить курс реабілітації.

Нерідко до процессу лікування лордозу долучають психотерапевта чи психолога аби виявити психосоматику хвороби, допомогти людині прости повний курс терапії та соціальну адаптацію.

Профілактика захворювання

Профілактика лордозу нескладна, але повинна бути систематичною. Аби уникнути вторинної патології лікарі рекомендують:

  • виконувати легку зарядку вранці;
  • займатися спортом аби укріпити м’язовий корсет спини;
  • слідкувати за положенням тіла (особливо при сидячій роботі);
  • не допускати надмірної ваги;
  • своєчасно вживати вітамінно-мінеральні комплекси.

При перших симптомах лордозу необхідно звернутися до лікаря та виконувати необхідні профілактичні та терапевтичні призначення.