Ларингіт

Опис ларингіту та класифікація

Ларингіт – це запальний процес, що вражає голосові зв’язки і слизову гортані. Причини ларингіту різноманітні – алергія, фізичне перенапруження гортані, простудні захворювання, але найпоширеніший варіант – інфекційні агенти.

Класифікація ларингіту досить обширна. За перебігом хвороби виділяють гостру і хронічну форму.

  • Гострий ларингит виникає на тлі переохолодження, в результаті колонізації патогенних мікроорганізмів, після тривалої напруги (професійно у викладачів, співаків). Гостра форма поширюється на слизову гортані і верхній відділ трахеї. Первинне запалення через 12-24 годин призводить до симптомів типовою для хвороби клінічної картини, охоплюючи голосові зв’язки, надгортанник, підголосову порожнину.
  • Хронічний ларингіт розвивається внаслідок часто повторюваних і тривалих запалень в носі, придаткових пазухах, глотці. Сприяють розвитку хронічної форми постійні подразники, наприклад, куріння, перенапруження голосових зв’язок, протяги. Хронічний ларингіт ще називають професійною хворобою людей, пов’язаних з ораторської діяльністю.   

Згідно клінічній картині виділяють кілька типів ларингіту.

  • Катаральний – найпоширеніша форма ларингіту. Характеризується першінням і сухістю в горлі, рідкісними нападами кашлю, охриплістю. При правильному лікуванні симптоматика і причини швидко усуваються.
  • Гіпертрофічний – характеризується інтенсивними нападами сухого кашлю і осиплістю голосу. Виникає на тлі патологічного розростання слизової, вузлових утворень на голосових зв’язках.
  • Атрофічний – головним симптомом такої форми ларингіту вважається сухий болючий кашель, під час нападів від слизової відокремлюються кров’яні прожилки. Виникає атрофічний ларингіт через стоншування слизової тканини гортані.
  • Дифтерійний – хвороба викликана інфекційними агентами, які проникають в гортань з мигдалин. При дифтерийному ларингіті в гортані утворюється найтонша мембрана: при відсутності лікування вона може відокремитися і закупорити трахею.
  • Туберкульозний ларингіт – результат проникнення інфекції в гортань з атипової легеневої тканини. Небезпека туберкульозної форми в вузликових наростах, які з часом призводять до деструкції надгортанника і гортанного хряща.
  • Сифілітичний – один із симптомів клінічної картини сифілісу. Характеризується появою бляшок і виразок на слизовій гортані, що перетворюються в рубці.  

Також є таке поняття як помилковий круп. Це особлива форма гострого ларингіту, яку діагностують у дітей 6-8 років. Характеризується напад сильним і швидким набряком гортані, що призводить до спазмів голосової щілини і звуження просвіту гортані. 

Такі напади виникають раптово в нічний час і характеризуються рясним потіння дитини, гавкаючим сухим кашлем, важким свистячим диханням. У малюка можуть синіти губи, виникає паніка. Такі стани потребують швидкої медичної допомоги. 

Можливі причини виникнення ларингіту

Розвитку гострого ларингіту сприяє ряд факторів:

  • бактеріальні та вірусні інфекції, зокрема – кір, грип, коклюш;
  • травми слизової, спровоковані механічними, хімічними і термічними подразниками;
  • особливості умов проживання і роботи – забруднене пилом, газами, іншими частинками повітря;
  • надмірна, тривала напруга голосових зв’язок;
  • вживання міцних алкогольних напоїв і гострих страв, здатних подразнювати слизову.

Ларингіт може виникнути як алергічна реакція на харчові продукти, препарати, укуси комах. При алергічному ларингіті набряк гортані розвивається стрімко, тому необхідна швидка медична допомога.

Бактеріальний та вірусний ларингіт з’являється на тлі бронхіту, ГРВІ, пневмонії та інших очагових запалень. Нерідко захворювання діагностують у людей з низьким імунним статусом, після тривалого курсу антибіотиків.

Хронічний ларингіт– це рецидивна форма. Його діагностують у людей, які пролікували гостру форму неякісно або проігнорували лікування зовсім. Також хронічна форма часто проявляється у людей із запальними хворобами носоглотки – тонзиліт, риніт, гайморит. Діагноз “хронічний ларингіт” ставлять людям, які зловживають курінням і алкоголем.

Серед усіх форм хронічного ларингіту найпоширеніший – гіперпластичний. Через патологічне розростання тканин гортань завжди розширена і легко піддається проникненню вірусів і бактерій. Також гіперемія перешкоджає змиканню голосових зв’язок, тому у людей з такою патологією завжди охриплий голос.

Симптоми і діагностика на різних стадіях

Для гострого розлитого ларингіту характерно сильне почервоніння слизової оболонки, її припухлість і утворення багрових точок (результат просочування крові з розширених судин). Клінічна картина гострого розлитого ларингіту наступна:

  • болі при ковтанні;
  • сухий частий кашель;
  • відчуття сухості, першіння, печіння в горлі;
  • головні болі;
  • швидка стомлюваність;
  • загальна слабкість;
  • підвищена температура тіла;
  • наліт на слизовій (якщо етіологія інфекційна);
  • гнійні накопичування.

 Ізольований гострий ларингіт уражує надгортанник. У цій області спостерігається почервоніння та інфільтрація тканин. 

Для хронічного ларингіту характерно такий стан, як швидка стомлюваність голосу. Також пацієнт скаржиться на постійне першіння, постійне легке покашлювання, відчуття здавленості в горлі. При загостренні всі ці симптоми посилюються.

Клінічна картина ларингіту настільки виражена, що діагностувати патологію отоларинголог може вже під час першого огляду. Для деталізації запального процесу використовується ендоскопічний прилад – ларингоскоп. У разі виявлення новоутворень може призначатися біопсія, а для уточнення збудника – бакпосев.

Перебіг хвороби та лікування

Відсутність лікування рано чи пізно призводить до ряду ускладнень:

  • пошкодження голосових зв’язок і втрата голосу;
  • широке поширення інфекції з інтоксикацією;
  • гостра киснева недостатність, задуха.

Лікування гострого ларингіту спрямований на усунення його першопричини, а для усунення симптомів лікар призначає:

  • повний спокій гортані до 10 днів;
  • виключити подразники – гарячу їжу і питво, гострі приправи, куріння, спиртне;  
  • інгаляції і полоскання;
  • зігріваючі компреси;
  • медикаментозна терапія.

Лікування хронічного ларингіту включає:

  • фізіотерапевтичні процедури;
  • інгаляції.

Для виключення частих загострень рекомендується стежити за станом ЛОР-органів, дотримуються раціонального голосового режиму.

Профілактика ларингіту

Профілактика всіх форм ларингіту полягає в своєчасному усуненні причин, здатних їх спровокувати. Важливо своєчасно і до повного одужання проводити лікування хвороб ЛОР-органів, а також виключати переохолодження, антисанітарію в будинку і на робочому місці, загартовуватися.