Кіфоз

Опис хвороби та її класифікація

Кіфоз є викривлення верхнього відділу хребта. Природа хвороби патологічна. Хворобливий стан протікає як здавлювання нервових закінчень, що провокує больові відчуття. При цьому страждає весь організм через зсув кісток та м’язів, виявляються порушення в функціональності багатьох органів і систем у вигляді слабкості в кінцівках. Складні випадки характеризуються порушенням роботи серця та легенів.

Захворювання протікає як постійне збільшення кута дуги хребетного стовпа. У народі його називають «горб». Крім візуально неприємного аспекту, це утворення заважає людині повноцінно жити, рухатися, виконувати свою роботу, та може спровокувати розвиток інших патологій.

Кіфоз діагностується у разі, коли рівень порушення – відхилення від осі хребта більше 45 градусів. Він може розвиватися як самостійний недугу, так і як супутнє захворювання, наприклад, після перелому хребців. 

4 ступеня кифоза з урахуванням глибини (кута) викривлення:

  • 1-а – 30-40 градусів;
  • 2-а – 40-50 градусів;
  • 3-я – 50-70 градусів;
  • 4-а більше 70 градусів.

У медичній практиці виділяють такі види захворювання:

  • вроджений – порушення в процесі дозрівання плоду в організмі матері;
  • фізіологічний – формується при нормальному розвитку до 7 років життя та крижового відділу до періоду статевого дозрівання;
  • генотипічний – успадковується за домінантним типом;
  • компресійний – викликаний компресійним переломом одного з відділів хребта;
  • мобільний – причина в слабкості спинних м’язів та звичному неправильному положенні тіла;
  • рахітичний – викликаний рахітом, діагностується на другому півріччі життя;
  • старечий – викликаний дегенеративно-дистрофічними змінами тіл хребців та міжхребцевих дисків;
  • тотальний – дугообразна зміна всього хребетного стовбура (у дітей в перші 3-4 місяці вважається нормою);
  • туберкульозний – викликаний туберкульозним спондилітом та характеризується руйнуванням хребетних тел;
  • паралітичний – відрізняється швидким паралічем тканин;
  • кутовий – специфічна форма, опукла з кутом догори, характерна для туберкульозного та компресійного видів.

Можливі причини виникнення

Основними причинами виникнення кіфозу можна назвати генетичні (в 20% випадків) та придбані. Якщо в період виношування дитини плід має неправильне положення, велику вагу, не виключені випадки діагностики кифоза після народження.

Серед базових причин розвитку недуги виділяють такі:

  • родові травми;
  • травми хребта та грудного відділу;
  • проведені оперативні втручання в цій зоні.

У 40% випадків кіфоз діагностується в зрілому віці. Як результат, виникає зниження щільності тканин, кісток, розвивається остеопороз, вимивання кальцію з клітин. Також сприяє розвитку кіфозу сидячий спосіб життя, відсутність регулярних фізичних навантажень, оскільки м’язи стають більш м’якими та втрачають тонус.

У 12-15% кіфоз викликаний інфекційними захворюваннями,а у 8-12% пухлинами в хребетному відділі. У рідкісних випадках захворювання діагностується після проведення променевої терапії, у зоні ризику також діти, які перенесли терапію в ранньому віці.

У 35-40% кіфоз діагностується у дітей та починає розвиватися як сутулість. У разі, якщо вчасно не приймаються медичні заходи, хвороба прогресує.

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Основний симптом – візуальний косметичний дефект, що виявляється у вигляді сильної сутулості та створення дуги. 

Серед інших симптоматичних проявів виділяють такі:

  • тупа або різко прострільна біль в різних хребетних відділах хребта та грудей;
  • втрата тонусу м’язів;
  • спазми;
  • слабкість в ногах та руках, оскільки виникає компресія через здавлювання;
  • оніміння кінцівок;
  • ускладнене дихання через тиск на легені;
  • порушення серцевого ритму, тяжкість в цій області;
  • проблеми з травним трактом.

Це досить небезпечна недуга, оскільки може порушитися робота інших органів та систем, можуть виникнути інші захворювання:

  • грижа;
  • остеохондроз;
  • протрузія міжхребцевих дисків.

Діагностика

Пацієнт повинен звернутися до хірурга, травматолога або ортопеда для підтвердження діагнозу. На початку збирається анамнез, вивчаються фактори, які дали поштовх розвитку захворювання. При візуальному огляді вдається визначити ступінь порушення. Для уточнення діагнозу застосовуються такі методи:

  • рентгенографія;
  • комп’ютерна томографія;
  • МГР хребта;
  • УЗД міжхребцевих дисків;
  • ангіографія в разі показань;
  • загальний аналіз крові.

 

Перебіг хвороби та лікування

Прояв хвороби пов’язаний зі збільшенням кута дугообразного спотворення відділів хребта. Якщо ж не зайнятися лікуванням вчасно, то людину супроводжують сильні болі, страждають інші органи. При кіфозі 3-ої і 4-ої стадії порушується робота мозку через порушеного кровообігу. 

Виділяють традиційний та оперативний метод лікування. Перший призначається дітям у віці до 7 років та проявляється використанням такої методики:

  • носінням корсета;
  • грамотно підібраними фізичними вправами, регулярна зарядка.

У цей період можна вплинути на зупинку деформації та поступово вирівняти поставу. Додатково призначається сеанс масажу, душ Шарко, а також рекомендується почати займатися плаванням. Для зняття больового симптому призначають знеболюючі, а також протизапальні препарати. Людям у віці додатково призначаються препарати, що допомагають мінімізувати ризики переломів.

У складних випадках єдиним методом лікування є оперативне втручання. Показання до операції – діагностована IV стадія кифоза, але тільки в тому випадку, коли ймовірність лікування перевищує всі можливі ризики, та є позитивна рекомендація від кардіолога.

Профілактика захворювання

Профілактикою кифоза, як і інших хвороб, пов’язаних з порушенням структури хребта, є активне фізичне навантаження і постійне проведення зарядки. Важливо зміцнювати м’язи спини, шиї та черевного пресу. По можливості варто скоротити сидяче положення, більше рухатися. У разі діагностики супутніх захворювань може призначатися медична профілактика прийом препаратів, що містять кальцій, магній та калій.