Лейоміома матки

Опис хвороби та її специфікація

Лейоміома матки є одним з найпоширеніших гінекологічних захворювань у жінок у віці 25-50 років. За статистикою, воно вражає кожну другу жінку. Від своєчасної діагностики, грамотно призначеного лікування залежить ефективність та строки повернення до звичного життя. Друга назва міома, фіброміома. Захворювання являє собою доброякісну багатоканальну пухлину, яка в 2-5% випадків може перерости в злоякісну саркому матки. Оскільки діагностика скрутна, важливо своєчасно виявити освіту та пройти призначений курс відновлення.

Хвороба характеризується тим, що порушується структура та співвідношення сполучної тканини і м’язів. Вузли виникають на основі тканин гладких м’язів та повністю змінюють анатомічну структуру матки.

З огляду на місце розміщення, зростання, інтенсивність та характеристики міоми, виділяють такі класифікації захворювання:

  • субмукозні знаходяться під слизовою оболонкою безпосередньо поблизу до порожнини матки, сприяють її швидкій деформації та супроводжуються кровотечами;
  • інтрамуральні розташовані між шарами м’язів та діагностуються у стінці матки;
  • субсерозні розташовуються під черевною порожниною;
  • інтралігаментарні (друга назва міжсполучні) знаходяться у товщі широкої зв’язки з маткою.

(продовження нижче)

Можливі причини виникнення

Згідно з медичними протоколами, типовою причиною появи захворювання є відсутність вагітності та пологів, а також лактації в період до 30 років. Крім цього в медичній практиці виділяють такі сприяючі чинники:

  • порушення менструального циклу;
  • аборти;
  • гормональний збій;
  • генетична схильність. Доведено, що в 35% випадків жінка страждає на захворювання, якщо у її матері був виявлений аналогічний діагноз;
  • тривалі стреси;
  • авітаміноз;
  • тривале використання оральних контрацептивів;
  • захворювання шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи;
  • порушення процесів в системі гіпофіз – яєчники – матка;
  • запальні освіти в органах малого таза.

Симптоми та діагностика на ранніх стадіях

Симптоматика захворювання досить широка. Типовою ознакою є тривалі та рясні менструації, протягом яких виділяються згустки крові. Жінки також скаржаться і на інші симптоми:

  • кровотечі поза періодом менструації;
  • часті безпричинні болі в тазу;
  • прискорене сечовипускання;
  • некомфортні та навіть хворобливі відчуття під час статевого акту;
  • збільшення живота;
  • зміна менструального циклу.

У медичній практиці прийнято виділяти 4 основних групи симптомів:

  1. Больовий (різний характер болю: тупий, гостра, переймоподібний), може бути з різною інтенсивністю, постійна або раптова.
  2. Дузірічна –  порушення функції відділення сечі, різі, больові відчуття, відчуття, ніби сечовий міхур повний.
  3. Порушення роботи шлунково-кишкового тракту: запори, біль та дискомфорт при дефекації, підвищене утворення газів, часте здуття, оскільки новоутворення тисне на пряму кишку.
  4. Невиношування вагітності та безпліддя.

Базовим медикаментозним методом діагностики є УЗД. Міома виявляється, як круглі вогнища зі зниженою ехогенності. У складних випадках гінеколог додатково призначається томографію з попередньо введеним фізіологічним розчином. Рідина вводиться в порожнину матки для уточнення точного розташування міоматозного вузла. У ситуаціях, якщо ультразвукове дослідження не дає точних результатів, може призначатися МРТ.

Перебіг хвороби та лікування

Оскільки захворювання в більшості випадків протікає безсимптомно, виявити освіти може гінеколог на профілактичному прийомі, а далі апаратні дослідження підтверджують або спростовують діагноз.

Медичний протокол передбачає 2 методики лікування: консервативну та оперативну. Основне завдання консервативної терапії зберегти репродуктивну функцію, і вона призначається відразу після діагностування захворювання.

Базовим методом виступає корекція за допомогою медикаментів. Їх дія спрямована на зупинку маткової кровотечі, а також уповільнення освіти фіброзних тканин і, таким чином, зменшення розміру вузла. Одними з опорних препаратів є гормони, дія яких спрямована на блокування прогестерону, а також антагоністи, що знижують синтез сполучної тканини.

Оперативний хірургічний метод показаний пацієнткам з патологіями:

  • обсяг лейоміоми великий –  як плід до 14 тижня вагітності;
  • розташування вузла під слизовою оболонкою;
  • порушення роботи близько розташованих систем органів;
  • кровотечі з матки, що неможливо зупинити медикаментозно;
  • розвивається анемія;
  • міома має атипові гіперплазію ендометрія та рецидивний характер;
  • розташування новоутворення в області трубного кута, що провокує безпліддя.

Для того, щоб зберегти репродуктивну функцію використовується міомектомія. Найчастіше призначається лапароскопія. Якщо пацієнтка в пере- або постменопаузному віці при наявності показань видаляється міоматозна матка, оскільки в разі, якщо вона не регресувала за перші 20-24 місяців стану клімаксу, спостерігається високий ризик формування онкологічного освіти. Для жінок, які не планують вагітність, проводиться емболізація маткових тканин.

Профілактика захворювання

Лейоміома є важким захворюванням, яке протікає безсимптомно і за рахунок цього його складно діагностувати на ранніх стадіях. Для попередження розвитку хвороби необхідно використовувати такі профілактичні методи:

  1. Регулярний візит до гінеколога для проведення огляду мінімум раз на рік, а в разі виявленої симптоматики –  частіше.
  2. Своєчасне лікування діагностованих захворювань органів малого таза.
  3. Лікування анемій, гормональних і метаболічних порушень.
  4. Виняток абортів як способу переривання вагітності.
  5. Регулярне статеве життя з постійним партнером.

Міома рідко переростає в злоякісне утворення, але для того, щоб уникнути цієї ситуації, необхідно своєчасно її діагностувати і пройти адекватно призначене лікування.