Лейоміома матки
Опис хвороби та її специфікація
Лейоміома матки є одним з найпоширеніших гінекологічних захворювань у жінок у віці 25-50 років. За статистикою, воно вражає кожну другу жінку. Від своєчасної діагностики, грамотно призначеного лікування залежить ефективність та строки повернення до звичного життя. Друга назва міома, фіброміома. Захворювання являє собою доброякісну багатоканальну пухлину, яка в 2-5% випадків може перерости в злоякісну саркому матки. Оскільки діагностика скрутна, важливо своєчасно виявити освіту та пройти призначений курс відновлення.
Хвороба характеризується тим, що порушується структура та співвідношення сполучної тканини і м’язів. Вузли виникають на основі тканин гладких м’язів та повністю змінюють анатомічну структуру матки.
З огляду на місце розміщення, зростання, інтенсивність та характеристики міоми, виділяють такі класифікації захворювання:
- субмукозні знаходяться під слизовою оболонкою безпосередньо поблизу до порожнини матки, сприяють її швидкій деформації та супроводжуються кровотечами;
- інтрамуральні розташовані між шарами м’язів та діагностуються у стінці матки;
- субсерозні розташовуються під черевною порожниною;
- інтралігаментарні (друга назва міжсполучні) знаходяться у товщі широкої зв’язки з маткою.
(продовження нижче)
Можливі причини виникнення
Згідно з медичними протоколами, типовою причиною появи захворювання є відсутність вагітності та пологів, а також лактації в період до 30 років. Крім цього в медичній практиці виділяють такі сприяючі чинники:
- порушення менструального циклу;
- аборти;
- гормональний збій;
- генетична схильність. Доведено, що в 35% випадків жінка страждає на захворювання, якщо у її матері був виявлений аналогічний діагноз;
- тривалі стреси;
- авітаміноз;
- тривале використання оральних контрацептивів;
- захворювання шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи;
- порушення процесів в системі гіпофіз – яєчники – матка;
- запальні освіти в органах малого таза.
Симптоми та діагностика на ранніх стадіях
Симптоматика захворювання досить широка. Типовою ознакою є тривалі та рясні менструації, протягом яких виділяються згустки крові. Жінки також скаржаться і на інші симптоми:
- кровотечі поза періодом менструації;
- часті безпричинні болі в тазу;
- прискорене сечовипускання;
- некомфортні та навіть хворобливі відчуття під час статевого акту;
- збільшення живота;
- зміна менструального циклу.
У медичній практиці прийнято виділяти 4 основних групи симптомів:
- Больовий (різний характер болю: тупий, гостра, переймоподібний), може бути з різною інтенсивністю, постійна або раптова.
- Дузірічна – порушення функції відділення сечі, різі, больові відчуття, відчуття, ніби сечовий міхур повний.
- Порушення роботи шлунково-кишкового тракту: запори, біль та дискомфорт при дефекації, підвищене утворення газів, часте здуття, оскільки новоутворення тисне на пряму кишку.
- Невиношування вагітності та безпліддя.
Базовим медикаментозним методом діагностики є УЗД. Міома виявляється, як круглі вогнища зі зниженою ехогенності. У складних випадках гінеколог додатково призначається томографію з попередньо введеним фізіологічним розчином. Рідина вводиться в порожнину матки для уточнення точного розташування міоматозного вузла. У ситуаціях, якщо ультразвукове дослідження не дає точних результатів, може призначатися МРТ.
Перебіг хвороби та лікування
Оскільки захворювання в більшості випадків протікає безсимптомно, виявити освіти може гінеколог на профілактичному прийомі, а далі апаратні дослідження підтверджують або спростовують діагноз.
Медичний протокол передбачає 2 методики лікування: консервативну та оперативну. Основне завдання консервативної терапії зберегти репродуктивну функцію, і вона призначається відразу після діагностування захворювання.
Базовим методом виступає корекція за допомогою медикаментів. Їх дія спрямована на зупинку маткової кровотечі, а також уповільнення освіти фіброзних тканин і, таким чином, зменшення розміру вузла. Одними з опорних препаратів є гормони, дія яких спрямована на блокування прогестерону, а також антагоністи, що знижують синтез сполучної тканини.
Оперативний хірургічний метод показаний пацієнткам з патологіями:
- обсяг лейоміоми великий – як плід до 14 тижня вагітності;
- розташування вузла під слизовою оболонкою;
- порушення роботи близько розташованих систем органів;
- кровотечі з матки, що неможливо зупинити медикаментозно;
- розвивається анемія;
- міома має атипові гіперплазію ендометрія та рецидивний характер;
- розташування новоутворення в області трубного кута, що провокує безпліддя.
Для того, щоб зберегти репродуктивну функцію використовується міомектомія. Найчастіше призначається лапароскопія. Якщо пацієнтка в пере- або постменопаузному віці при наявності показань видаляється міоматозна матка, оскільки в разі, якщо вона не регресувала за перші 20-24 місяців стану клімаксу, спостерігається високий ризик формування онкологічного освіти. Для жінок, які не планують вагітність, проводиться емболізація маткових тканин.
Профілактика захворювання
Лейоміома є важким захворюванням, яке протікає безсимптомно і за рахунок цього його складно діагностувати на ранніх стадіях. Для попередження розвитку хвороби необхідно використовувати такі профілактичні методи:
- Регулярний візит до гінеколога для проведення огляду мінімум раз на рік, а в разі виявленої симптоматики – частіше.
- Своєчасне лікування діагностованих захворювань органів малого таза.
- Лікування анемій, гормональних і метаболічних порушень.
- Виняток абортів як способу переривання вагітності.
- Регулярне статеве життя з постійним партнером.
Міома рідко переростає в злоякісне утворення, але для того, щоб уникнути цієї ситуації, необхідно своєчасно її діагностувати і пройти адекватно призначене лікування.