Флегмона

Опис хвороби та її класифікація

Флегмона – це гострий запальний процес, який супроводжується нікротизацією та нагноєнням тканин. Протікає без чітко визначених кордонів. Частіше всього, хвороба вражає саме жирові тканини, що розташовуються між м’язовими тканинами під шкірою. Поруч з м’язами знаходяться кровоносні судини та нервові волокна, які також можуть вражатися хворобою. Гнійний процес, який вчасно не помітили та не почали лікувати, з часом поширюється з жирової тканини на м’язи, сухожилля та кісткову тканини.

Хвороба розвивається самостійно, але може стати і результатом ускладнення інфекційного запалення. Класифікація флегмони передбачає декілька видів хвороби:

  • залежно від розташування – поверхове ураження, що чіпляє лише тканини до м’язового шару, або ж глибоке – ураження, що проникає до м’язового шару, жирової клітковини, яка оточує внутрішні органи;
  • залежно від перебігу – гостра флегмона, яка проявляється швидким початком, підвищенням температури тіла до 40 градусів та вище, загальною слабкістю, спрагою, швидким почервонінням шкіри, хворобливими набряками. Хронічна флегмона в свою чергу характеризується виникненням інфільтрату дерев’янистої щільності, шкіра під яким приймає синій відтінок;
  • залежно від локалізації – підшкірна, субфасціальна, м’язова, черевна, тазова.

Лікуванням флегмони займаються лікарі-хірурги, які після першого огляду можуть додатково призначити консультацію таких спеціалістів, як офтальмолог, ортопед, імунолог, інфекціоніст, венеролог.

Можливі причини виникнення

 Флегмона розвивається в результаті проникнення в м’які тканини патогенних мікроорганізмів. Найчастіше флегмону викликає золотистий стафілокок, рідше причинами розвитку стають стрептококи, анаероби, синьогнійна паличка та інші мікроорганізми.

Головними причинами виникнення флегмони вважаються:

  • порушення цілісності шкірного покриву в результаті травми, укусу, подряпин
  • прорив гнійного вогнища (абсцесу або карбункула), з проникненням гнійної рідини в навколишні тканини
  • потрапляння бактерій в м’які тканини разом з кров’ю з видаленого гнійного вогнища (остеомієліт, гнійний артрит, гнійний плеврит, перитоніт)
  • розвиток сепсису
  • потрапляння під шкіру хімічних речовин (керосин, скипидар, бензин)
  • запалення внутрішних органів (нирок. матки, мигдалин), коли запальний процес розповсюджується на клітковину, що оточує орган.

Також, виникненню флегмони сприяє зниження імунітету при довготривалих хронічних захворюваннях, імунодефіцитах, захворюваннях крові, цукровому діабеті, прийомі імунодеприсантів. Здоровий організм з сильним імунітетом успішно пручається приєднанню та розвитку інфекційного захворювання. Та навіть алкогольна чи наркотична інтоксикація здатні спровокувати розвиток хвороби.

(продовження нижче)

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Формування гнійного запального вогнища супроводжується характерними для флегмони симптомами:

  • утворенням під шкірою щільного інфільтрату, який супроводжується сильним локальним підвищенням температури, різкою хворобливістю, почервонінням та здуттям шкіри;
  • пом’якшення інфільтрату через деякий час, що супроводжується розвитком гнійного процесу з подальшим утворенням свищу або розповсюдженням запалення на сусідні, здорові тканини;
  • сильний набряк запалення;
  • посиніння шкіри над частиною, що уражена;
  • збільшення лімфатичних вузлів;
  • підвищення температури, головний біль;
  • загальне недомагання, слабкість, швидка втома;
  • біль у м’язах, який відчувається навіть при незначних рухах;
  • спрага.

В тому випадку, якщо вогнище захворювання утворилося в глибоких шарах тканин, то симптоми нагадують перебіг будь-якого інфекційного захворювання. У хворого починає підвищуватися температура, підсилюється потовиділення, відчувається слабкість, біль у м’язах. Симптоми в такому випадку починають проявлятися швидше, ніж при поверховому запаленні.

Для діагностики захворювання лікар призначає:

  • загальний та біохімічний аналіз крові;
  • загальний та біохімічний аналіз сечі;
  • рентгенографію ураженої ділянки;
  • ультразвукове обстеження запалених тканин.

За необхідності призначаються додаткові обстеження та аналізи, які допомагають уточнити стан хворого та скласти грамотну схему лікування.

Перебіг хвороби та лікування

Вчасно непомічена флегмона розвивається у відповідності до таких стадій:

  • серозна – це початковий етап запалення, який характеризується скупченням екссудата в ураженій частині тканини. Уражена клітковина не має чітких кордонів між здоровою та ураженою тканиною. Подальший розвиток процесу переходить до гнійної або гнілосної форми;
  • гнійна – відбувається розплавлення тканин и виникнення гнійного накопичення, білуватого, жовтого або зеленого кольору. Можливе утворення язви або порожнини. В процес можуть залучатися сусідні тканини та анатомічні утворення;
  • гнілосна – тканина, що уражена, починає руйнуватися, перетворюючись на слизьку масу темно-зеленого кольору. При цьому починає утворюватися газ з важким, різким запахом. Розвиток гнилісного процесу в організмі супроводжується важкою інтоксикацією;
  • некротична – уражена тканина некротизується, утворюючи поверхню, яка нагадує рану. Уражена область оточується лейкоцитарним валом, з наступним утворенням абсцесу;
  • анаеробна – запальний процес призводить до невротизації широких частин тканини, які покриваються бульбашками з газом, що має тяжкий, неприємний запах. 

Якщо імунна система пацієнта достатньо сильна, то протікання флегмони перетворюється в хронічне. При цьому відбувається ущільнення інфільтрату, який набуває дерев’янистої структури с посинінням шкірного покриву над запаленою ділянкою.

Головним способом лікування флегмони вважається хірургічне втручання. На початкових стадіях розвитку хвороби дієвими можуть стати такі методи, як антибіотикотерапія, новокаїнові блокади, прийом медикаментів, що підвищують захисні функції організму. Але в тому випадку, коли позитивна динаміка відсутня, а аналізи крові не покращуються, температура продовжує підвищуватися після кожного прийому жарознижуючих ліків, хірургічне втручання стає неминучим.

Раннє втручання лікаря-хірурга дозволить знизити розповсюдження гнійних проявів та уникнути розвитку інтоксикації. В післяопераційний період флегмона починає слабшати і важливо продовжити активне лікування, сутність якого полягає в організації спеціальних заходів. До головних з яких відносять:

  • введення в рану спеціальних дренажів для промивання та активної аспірації ексудату
  • інтенсивна внутрішньовенна терапія
  • імуномодулююча терапія
  • прийом антибіотиків.

Під час відновлювального періоду пацієнта показаний постільний режим, консервативна зміцнююча терапія.

Профілактика захворювання

Профілактика захворювання передбачає попередження мікротравм на виробництві, у побуті. У разі пошкодження тканин не можна нехтувати лікувальними заходами, задля уникнення проникнення хвороботворних мікробів до рани. Бажане своєчасне лікування піодермій та інших запальних процесів. Окрім цього особливої уваги потребує постійна підтримуюча терапія при хронічних захворюваннях, які впливають на імунітет (цукровий діабет).