Фарингіт

Опис хвороби та її класифікація

Фарингіт – запальний процес, що охоплює внутрішній слизовий покрив глотки і регіональні лімфовузли. Характеризується хвороба почервонінням горла, першінням, болем і загальними симптомами нездужання. Етіологія фарингіту вірусна або бактеріальна.

 Класифікація фарингіту проводиться по етіології:

• інфекційний – викликаний вірусами і бактеріями;
• травматичний – виникає після травм, операцій;
• алергічний – на тлі алергії харчові продукти, ліки, шерсть, інші подразники.

Згідно особливостям клінічної картини виділяють наступні форми фарингіту:

• катаральна – присутній стандартний набір симптомів, слизова без змін;
• атрофічна – діагностується витончення слизової оболонки, а відповідно – погіршується її секреторна функція;
• гіпертрофічна – потовщена лімфоїдна тканина задньої стінки глотки, вона розростається, опухає, збільшуються лімфовузли і мигдалини.

За швидкістю розвитку та тривалістю фарингіт буває:

• гострий – хвороба виникає під впливом інфекційних заражень, хімічних, механічний і термічних подразників;
• хронічний – результат недолікованої гострої форми фарингіту, а також зустрічається у жителів промислових міст (загазованість, запиленість повітря).

Можливі причини виникнення

Первинний фарингіт може з’являтися в таких випадках:

• 70% випадків фарингіту у дітей і дорослих – це вірусна етіологія. Збудниками в   цих випадках виступають риновірус, аденовірус, ентеровірус, грип, парагрип.
• 20% припадає на бактеріальну етіологію – це стрептококи, гонококи, хламідії, моракселла, гемофільна паличка;
• розвивається фарингіт на тлі алергії сезонної або гострих нападів;
• причиною хвороби можуть бути механічні пошкодження глотки – хірургічне втручання, чужорідні тіла;
• спровокувати хворобу може куріння і алкоголь;
• одним з факторів ризику є переохолодження локальне або регіональне.

Вторинний фарингіт розвивається на тлі інших патологій:

• синусит;
• тонзиліт;
• хвороби зубів і ротової порожнини;
• аденоїди та інші аномалії носової перегородки;
• ендокринні збої;
• туберкульоз;
• хвороби шлунково-кишкового тракту.

Шляхи зараження фарингіт

Фарингіт передається повітряно-крапельним шляхом при контакті з хворим. У зоні ризику люди з ослабленим імунітетом, а також ті, хто на даний момент хворіє інфекційними та вірусними захворюваннями.  

Симптоми і діагностика на різних стадіях

На початковій стадії розпізнати фарингіт можна по дискомфорту в горлі – першіння, печіння, болючість при ковтанні. Після нічного сну є скупчення слизу, який легко відхаркується, але іноді це викликає нудоту і блювоту. Далі клінічна картина залежить від форми та етіології:

•  гіперемія (почервоніння) слизової горла;
• набряк миндалин;
• утворення гнійних мішечків;
• частий сухий кашель;
• м’язові і головні болі;
• загальна слабкість;
• незначне підвищення температури тіла.

При хронічній формі фарингіту до перерахованих вище симптомів додається збільшення потиличних і підщелепних лімфовузлів, біль і закладеність у вухах. 

Діагностика фарингіту починається зі збору анамнезу та фізикального огляду. Поставити первинний діагноз ЛОР може вже під час огляду. На хворобу вказують:

• почервоніння та набряк слизової;
• запалення мигдалин, устя слухових труб;
• щільний слизисто-гнійний наліт на стінках глотки;
• багряні горбки на задній і бічних поверхнях глотки;
• зміна товщини слизової.

Підтвердити діагноз може лабораторний аналіз, який виявляє збудника. Для цього досліджують матеріал, взятий зі стінок глотки – ПЛР-тест або мікробіологічне дослідження.

Перебіг хвороби та лікування

Хронічний запущений фарингіт сприяє частим інфекційним захворюванням, розвитку гнійних або негнійних ускладнень, які локалізуються в ЛОР-органах. 

• Негнійні запалення – це ревматизм, що вражають опорно-руховий апарат.
• Гнійні запалення – заглотковий або перітонзіллярний абсцес, які при відсутності лікування призводять до сепсису.

Крім цього фарингіт може стати причиною шийного лімфаденіту, запалення слинних залоз і слухових труб, хронічного бронхіту, пневмонії.

Перша допомога при фарингіті – усунення сухості і болі в горлі:

• рясне тепле пиття;
• полоскання сольовим розчином;
• знеболюючі препарати в формі таблеток для розсмоктування;
• провітрювання та зволоження кімнати.

Лікування фарингіту призначає ЛОР. Комплексна медикаментозна терапія включає:

• антибіотики;
• болезаспокійливі;
• жарознижуючі;
• протизапальні;
• імунні стимулятори.

Форму ліків, дозування і поєднання підбирає лікар. Додатково до терапії медикаментами призначаються фізіопроцедури.

Профілактика захворювання

Для зниження ризиків фарингіту лікарі рекомендують наступні профілактичні заходи:

• своєчасно звертатися для якісного лікування алергії, хвороб зубів і ЛОР-органів;
• уникати алергенів, запилений місць;
• забезпечити хорошу гігієну будинку, робочого місця;
• мінімізувати, а в ідеалі виключити алкоголь і куріння.

Рекомендується займатися спортом, загартовуватися, пропивати вітамінно-мінеральні курси.