Невролог

Невролог
icon Лікар вищої категорії
1
років досвіду
Консультування
Медичний Супровід
Огляд
Підбір схеми лікування
Онлайн-консультація
200 грн/прийом
Записатися
Невролог
icon Лікар без категорії
2
років досвіду
Діагностика
Консультування
Медичний Супровід
Підбір схеми лікування
...
Онлайн-консультація
250 грн/прийом
Записатися
Невролог
icon Лікар без категорії
3
років досвіду
Діагностика
Консультування
Медичний Супровід
Підбір схеми лікування
...
Онлайн-консультація
250 грн/прийом
Записатися
Онлайн-консультація
250 грн/прийом
Записатися
Невролог
Вертебролог
icon Лікар без категорії
5
років досвіду
Виїзд до пацієнта
Електроенцефалографія
Іглорефлексотерапія
Консультування
...
Онлайн-консультація
500 грн/прийом
Записатися
Невролог
icon Без категорії
1
років досвіду
Діагностика
Консультування
Медичний Супровід
Підбір схеми лікування
...
Онлайн-консультація
500 грн/прийом
Записатися

Хто такий невролог?

Неврологія — розділ медицини, що вивчає структуру, функції та норми нервової системи. Оскільки неврологія тісно пов’язана з фізіологією, анатомією, нейрогенетикою, псіхіатрією, лікар невролог повинен досконало розбиратися у цих дисциплінах аби точно встановити діагноз та скласти схему лікування.

Неврологічні хвороби — найбільш поширена категорія у світі: частина немовлят вже народжуються з патологіями цього класу, а у дорослих вони з’являються згодом через ряд причин:

  • черепно-мозгові та спинні травми;
  • інфекційні хвороби;
  • сильні стреси;
  • непередбачена дія лікарських препаратів;
  • спадкова схильність, генетичні захворювання, вроджені вади.

У немовлят та дітей молодшого віку неврологічні захворювання виникають з таких причин:

  • внутрішньоутробна гіпоксія плоду;
  • родові травми;
  • перенесені інфекції;
  • генетичні захворювання у одного або обох батьків;
  • спадкова схильність.

Невролог — лікар, що займається проблемами нервової системи, а саме — головного та спинного мозку, нервових волокон. Це вузький спеціаліст, потрапити до якого можна по рекомендації терапевта або сімейного лікаря.

Коли потрібно звертатися до невролога?

Класичні симптоми, якими характеризуються неврологічні захворювання у дорослих, наступні:

  • Головний біль, що вирізняється сильним больовим синдромом та затяжними періодами. Такі болі нерідко переходять у хронічні стани що називають мігренями.
  • Хронічні болі у шиї та спині, що можуть посилюватися після фізичних навантажень.
  • Порушення чутливості, оніміння окремих частин тіла або повністю лівої чи правої сторони.
  • Запаморочення, втрата свідомості.
  • Безсоння.
  • Нервово-м’язові патології.
  • Порушення координації та рухів, тремор кінцівок, голови.
  • Порушення зору та слуху.
  • Швидке стомлення, низька концентрація уваги.
  • Панічні атаки.

У літніх людей проблеми з пам’яттю виникають частіше: пов’язано це з розвитком хвороби Альцгеймера. Тому після 60-ти років необхідно відвідувати невролога частіше, більш для профілактики. І обов’язково, якщо у літньої людини помічається погіршення мови, пам’яті,  мислення, уваги, просторової орієнтації.

Щодо дитячого невролога, його необхідно відвідувати регулярно в перший рік життя. Саме в цей період є ризики пропустити нервово-психічні розлади. Обов’язкові візити до невролога у віці 1, 3, 6, 9 и 12 місяців, в 3, 6 та 7 років. У випадку вроджених або придбаних неврологічних патологій лікар зможе своєчасно їх виявити та скоректувати.

Характерні ознаки неврології у дитячому віці:

  • затримка фізичного та розумового розвитку;
  • порушення зору, слуху;
  • слабкі рефлекси або повна їх відсутність;
  • довільні рухи;
  • м’язова гіпотрофія.

Діти з неврологічними патологіями швидко втомлюються, мають проблеми зі сном, непосидючістю, активністю.

Що лікує невролог?

Невролог займається діагностикою, лікуванням та профілактикою палогій нервової та периферичної систем.

До складу нервової системи входять головний та спинний мозок. Нервова система відповідає за:

  • генерацію та трансформацію енергії;
  • збудливість, подразливість, чутливість, провідність;
  • здатність зберігати інформацію;
  • рухову активність.

Периферична система — це нервові волокна, вузли та закінчення. Вона відповідає за функціонування м’язів голови, обличчя та тіла, очей, носа, вух.

Нерідко неврологічні проблеми межують з іншими, тому потребують втручання суміжних фахівців. До списку найбільш поширених неврологічних хвороб входять:

  • мігрень;
  • вегето-судинна дистонія;
  • гіпертензія;
  • енцефалопатії;
  • запалення головного чи спинного мозку;
  • доброякісні чи злоякісні пухлини головного і спинного мозку;
  • епілепсія;
  • параліч;
  • невралгії та неврити;
  • розсіяний склероз;
  • деменція;
  • хвороба Паркінсона;
  • хвороба Альцгеймера;
  • тремор, нервові тіки;
  • аутизм;
  • розумова відсталість легкого ступеня;
  • депресії;
  • істерії, фобії, панічні атаки;
  • хронічна втома;
  • неврози, психози, порушення апетиту, сну;
  • анорексія, булімія.

Це неповний перелік хвороб, що підпадають під компетенцію невролога. Звернутися до лікаря необхідно, якщо у вас є хоч один неврологічний симптом.

Які обстеження може призначити невролог?

Симптоми неврологічних  захворювань дуже тісно переплітаються з симптомами інших захворювань, тому невролог використовує і класичні, і специфічні методи діагностики.

Для формування клінічної картини призначають лабораторні аналізи:

  • Клінічний аналіз крові та оцінка швидкості осідання еритроцитів. Вказує на імунні порушення, некроз тканин, запальні процеси.
  • Біохімічний аналіз крові дає можливість оцінити такі параметри як концентрація холестерина, білка, глюкози, білірубіна.
  • Дослідження спинномозкової рідини з метою визначення її фізико-хімічних властивостей, а саме — вміст імуноглобуліна G та патогенних мікроорганізмів. Пункцію спинного мозку призначають при підозрі на менінгіт, мієліт, при черепно-мозкових травмах та крововиливах.
  • Нейроендокринні дослідження дозволяють з’ясувати концентрацію гормона росту. Секреція соматотропіну у пацієнтів з депресивними синдромами порушена.
  • Гормональні дослідження — при депресивних станах рівень гормонів зранку та ввечері дуже відрізняється. Особливо це стосується кортизолу.
  • Імунологічні дослідження призначаються при депресіях та шизофренії.

Із інструментальних досліджень невропатолог може призначити:

  • Магнітно-резонансну томографію (МРТ) — високоефективний та точний спосіб діагностики інсульту та його ускладнень, хвороби Альцгеймера, пухлин мозку.
  • Електроенцефалограму — під час обстеження реєструються імпульси роботи головного мозку, виявляються зв’язок частин тіла з мозком.
  • Психометричні тести проводять аби виявити порушення пам’яті.
  • При загрозі життю, при набряках головного мозку може виконуватися інвазивна трепанація черепа.

Результати досліджень можуть відрізнятися у людей різного віку та статі, ваги.

Консультація у невролога: що в неї входить?

Прийом невролога може тривати від 40 до 60 хвилин. Пацієнт проходить оцінку неврологічного статусу, використовуючи упорядкований підхід:

  1. Виявлення анатомічної локалізації враження (травми, патології) або порушення, що провокує симптоматику.
  2. Встановлення патофізіологічного механізму враження.
  3. Диференціальна діагностика.
  4. Вибір додаткових діагностичних заходів.

Ретельно виконані перші два пункти відразу звужують перелік можливих захворювань та необхідних інструментальних діагностичних методів.

Анамнез

Анамнез при неврологічних захворюваннях — один з найважливіших складових діагностування. Під час збору анамнезу важливо, аби пацієнт сам відповідав на поставленні запитання, від лікаря потрібно слідкувати настільки  невимушено та точно пацієнт надає інформацію.

Анамнез повинен містити наступну інформацію:

  • детальний опис характеристик симптомів — локалізація, інтенсивність, частота та тривалість;
  • послідовність появи симптомів;
  • причини загострення та ремісії хвороби.

Дуже важливо зібрати сімейний анамнез, оскільки деякі неврологічні захворювання є спадковими. Це мігрені, метаболічні порушення, нейродегенеративні та нервові захворювання. Важливу роль в діагностиці зіграє інформація про трудову діяльність, соціальне положення та поїздки за кордон, аби з’ясувати чи можливе інфікування чи вплив токсинів на організм.

Фізикальне обстеження та тестування

Для оцінки роботи нервової та всіх останніх систем організму невролог під час прийому проводить неврологічне обстеження, яке включає ряд послідовних методик.

  • Психічний статус — ця функція оцінюється першою, оскільки при її порушенні пацієнт не в змозі співпрацювати з лікарем. В ході тестування невролог досліджує когнітивні функції — орієнтацію в часі та просторі, концентрація, увага, математичні та вербальні здібності, здатність робити висновки, приводити аргументи. Оцінку роблять по Монреальскій шкалі.
  • Рухова система — невролог перевіряє стан плечового поясу та рук. Пацієнт оголює верхню частину тіла, аби лікар міг виключити атрофію, гіпертрофію, тремор, міотонію, фасцикуляцію, асиметричний розвиток лівої та правої сторін, оцінити тонус мяз.
  • М’язова слабкість — істину слабкість необхідно диференціювати від хронічної втоми, швидкої втомлюваності, психологічної незручності при рухах.
  • Статика, координація, рівновага, хода — вказують на роботу вестибулярного, церебеллярная, пропріоцептивного аппарату.
  • Чуттєвість — обстеження проводять з допомогою гострого предмету, подразнюючи ним симетричні частини тіла: кінцівки, обличчя.

Перевірка рефлексів медичним молотком

На кожному прийомі невролог перевіряє рефлекси з допомогою медичного молотка. Спочатку використовує його, аби перевірити стан окорухових нервів: для цього пропонує пациєнту слідкувати очима за молотком, а потім доторкнутися до носу, показати язика або підняти брови.

Постукування молотком по сухожиллям  необхідно для перевірки рефлексів нижніх кінцівок. Таким чином лікар оцінює стан афферентного нерва, рухальних нервів та провідників, синаптичних зв’язків у спинному мозку.

Якщо проведених обстежень недостатньо для постановки діагнозу, невролог дає призначення на додаткові, а також може призначити прийом у іншого спеціаліста.

Як підготуватися до обстеження у невролога?

Спеціальної підготовки до прийому невропатолога немає. Якщо раніше пацієнт вже консультувався з іншими спеціалістами, проходив обстеження та має письмові висновки, термін яких не перевищує 6 місяців, необхідно надати їх лікарю.