Гемангіома

Гемангіома

Опис хвороби та її класифікація

Гемангіома представляється як судинне утворення доброякісної природи, що формується як результат порушення ембріонального розвитку кровоносних судин. Захворювання може проявитися на різних ділянках шкіри та може бути представлене у вигляді плям різного відтінку: від червоного до насиченого синього. Досить часто хвороба проявляється відразу при народженні або починає проявлятися у перший місяць життя дитини.

Прояв гемангіоми візуально схожий на родиму пляму. Хвороба, як результат вад розвитку судин, діагностується у 3-5% дітей при народженні по всьому світу. У кожної 10-ї дитини захворювання підтверджується протягом перших 12 місяців життя. Медична статистика свідчить, що цей порок є найпоширенішим у педіатрії в сегменті доброякісних утворень. Серед усіх видимих порушень на шкірі, гемангіома діагностується у половині випадків. Дівчатка страждають на недугу в 3-5 рази частіше, ніж хлопчики, що обумовлено гормональним фоном. Якщо ж у дитячому віці захворювання не було повноцінно вилікувано, тоді воно проявляється у зрілому.

Гемангіома характеризується інтенсивним розвитком. Вона не тільки збільшується в розмірі по кожному покрову, але проникає в глибину епідермісу. У міру порушення функціональності тканин новоутворення може зачепити органи дихання, слуху та зору. Як результат, висока ймовірність утворення виразок та деформацій, а також значний ризик інфікування.

З огляду на морфологічні ознаки, можна говорити про існування таких різновидів новоутворень:

  1. Капілярна (проста) без чітких меж, при натисканні блідне, а потім знову відновлюється до червоного або синього кольору.
  2. Печериста (кавернозна) виглядає як бугор, що знаходиться під шкірою. Для цього виду характерна гладка, еластична структура, оскільки всередині є каверни, що заповнені кров’ю.
  3. Комбінована з підшкірною та шкіряною тканиною.
  4. Змішана, відрізняється складною будовою, яка зачіпає лімфоїдні, з’єднувальні та нервові тканини. Розмір, вид та колір розрізняються залежно від того, які тканини порушені.

Педіатри відзначають множинний та одиничний характер, а також різні розміри гемангіом. Вони можуть бути швидко та повільно зростаючими; у 20% випадків утворення не змінюється за розмірами.

Згідно до медичної статистики, в 95% випадків діагностуються прості капілярні гемангіоми, які не несуть величезного ризику, але за їх розвитком все одно необхідно постійне спостереження. Складність у тому, що ділянки шкіри з такими утвореннями легко піддаються травматизму, коли дитина в одязі, приймає водні процедури або сам себе може травмувати нігтями, сторонніми предметами. З віком дитина все більше розуміє негативний естетичний та косметичний ефект від таких утворень.

Можливі причини виникнення

На поточний момент список причин, які провокують гемангиому, до кінця не вивчені. Оскільки хвороба є наслідком прояву змін судин на ембріональному рівні, варто говорити про спадкової схильності. Крім цього на розвиток у дитини новоутворення можуть впливати такі ситуації:

  • тривалі стресові ситуації в період вагітності;
  • складні екологічні ситуації;
  • застосування жінкою в період вагітності медичних препаратів з певних груп, зокрема в 1-2 семестр;
  • вживання алкоголю, психотропних речовин, куріння протягом періоду виношування дитини.

Проводяться дослідження, спрямовані на вивчення гормональної регуляції, але ця залежність до кінця не вивчена.

Симптоми та діагностика на різних стадіях

Основний симптом — утворення на поверхні шкіри плями, в тому числі з ущільненням. Найчастіше пухлина, діагностована при народженні, активно зростає до 6 місяців, а далі її зростання стає більш плавним. Серед основних локацій пошкодження педіатри і дерматологи відзначають такі:

  • щоки;
  • ніс;
  • повіки;
  • спина;
  • статеві органи.

Найрідше гемангіома проявляється на кінцівках. У 3% випадках до патологічного процесу залучаються кістки та внутрішні органи.

Візуально пухлина може бути від 1 мм до 2 см, яка за відчуттями набагато щільніше, ніж інші тканини. Гемангіома поверхневого типу тепліше, ніж решта шкіра, вона розповзається в ширину. Інші види проростають всередину. Навіть при невеликій травматизації може активізуватися кровотеча, яку важко зупинити. На цьому місці може проявиться виразка або додатися інфекція.

Діагностика проводиться не тільки педіатром, але за обов’язковою участю дерматолога, дитячого хірурга та вузьких фахівців в залежності від локалізації утворення: офтальмолога, уролога, ЛОРа, гінеколога. Для підтвердження або спростування діагнозу призначаються наступні діагностичні методи:

  • вивчення кількості тромбоцитів;
  • УЗД для уточнення швидкості кровотоку у судинах, що оточують новоутворення;
  • коагулограма;
  • антіографія;
  • рентгенографія певної ділянки

Перебіг хвороби та лікування

Часто хвороба характеризується швидкою течією. Гемангіоми поверхневого типу можуть регресувати та рости у випадковому порядку. Якщо пухлина показує зворотний розвиток, тоді в центрі помітна невелика бліда ділянка, що розростається. Як результат, утворення повністю зникає. У медичній практиці відзначається, що ряд пухлин зникає до настання 1 року дитини, інші — до підліткового періоду.

Кілька років тому одним з класичних методів був «вичікувальний» — пухлина зменшитися в розмірах або зовсім пройде до настання пубертатного періоду. Але за результатом досліджень виявилося, що ця методика неефективна, адже повторний рецидив спостерігався більше, ніж в 75% клінічних випадків. Тільки у 5% дітей гемангіома може зійти з шкіри без видимих та відчутних наслідків, і тільки в 2% це може статися до настання 5-річного віку.

У сучасній практиці застосовуються такі методи лікування:

  • медикаментозна терапія;
  • фізичне видалення;
  • хірургічна резекція.

До базових методів видалення відносять опромінення лазером, електро- та кріодеструкцію, склеротерапію, що дозволяють продуктивно та практично без дискомфорту і болю видалити пухлину на шкірі. Повне загоєння може статися через пару місяців та до кількох років. У понад 40% випадків на епідермісі залишаються невеликі шрами та рубці.

Хірургічний метод сьогодні не набув значного поширення в медичній практиці. Він застосовується для усунення пухлин на невидимих ділянках, оскільки рубці залишаються досить часто.

Медикаментозна терапія ефективна на етапі підготовки до подальшого вивчення. Для цього призначаються протипухлинні та гормональні препарати. Тільки у 2% випадків спостерігається повне розсмоктування пухлини. Підібрати, а при необхідності скорегувати потрібний метод лікування, може хірург, дерматолог, педіатр та вузький фахівець.

Профілактика захворювання

Певної, вузько спеціалізованої профілактики у гемангіоми не передбачено. При візуальному виявленні хоча б найменшого утворення необхідна термінова консультація у фахівців, щоб вчасно діагностувати захворювання, призначити та пройти грамотне лікування дитини.